Європейські столиці увійшли в суботу з одним завданням — сформувати спільну позицію перед критичним дедлайном Вашингтона. Мирний план Трампа, що вимагає територіальні поступки, був представлений як «шанс на припинення війни», але Україна бачить у ньому ризики втрати майбутнього. Лідери G20 обговорюють, як уникнути сценарію примусу.
У центрі дискусій стоїть вимога США до Києва: погодитись до четверга на 28-пунктний мирний план, який передбачає фактичне прийняття ключових умов Путіна. Для України це означає відмову від стратегії відновлення кордонів, а для ЄС — ризик втрати власної безпеки. Західні лідери шукають баланс.
Країни Європейського Союзу наголошують, що план США лише «основа для подальшої роботи». Вони визнають його потенціал, але попереджають: безпекові гарантії, статус НАТО і питання суверенітету України не можуть бути об'єктом торгу. Підтримка України має бути системною і стійкою.
Зустріч на полях G20 зібрала Францію, Німеччину, Британію, Японію, Канаду та інші держави, що утворили ядро підтримки України. Саме вони мають подати узгоджену відповідь США. Їхня мета — змінити документ так, щоб він не ставав дорожньою картою для Путіна. Це критично в умовах триваючої агресія.
Особливо тривожить пункт про обмеження української армії. Лідери ЄС переконані: зменшення сил оборони зробить державу вразливою перед новим нападом Росія. У Європі пам’ятають, що кожна пауза у війні давала Москві час підготувати черговий етап наступу. Тому позиція щодо армії є жорсткою.
Ще одна небезпечна теза мирний план — заборона вступу України до НАТО. Саме цей пункт Кремль вимагає з 2014 року, тому його включення викликає підозри в європейських урядів. Вони наголошують, що такі рішення мають ухвалюватися лише країнами Альянсу, а не зовнішніми акторами.
Урсула фон дер Ляєн повторила фразу, яка стала магістральною лінією ЄС: «Нічого про Україну без України». Вона підкреслила, що підтримка України буде тривалою, а санкції проти Росія збережуться як інструмент тиску. ЄС бачить конфлікт не як локальну війну, а як битву за принципи миру.
Позицію Заходу підсилює заява Зеленського, що Україна стоїть перед вибором: гідність або втрата підтримки США. Президент закликав суспільство до єдності та пообіцяв виборювати кожен пункт, пов'язаний із свободою країни. Це стало сигналом до мобілізації й для союзників.
У Європі підкреслюють: саме тому лідери активізувалися. За словами німецького урядовця, зустріч відбулася в кімнаті під назвою «лев», і дух цієї назви західні делегати намагалися зберегти. Вони розуміють: якщо Україна програє війна, це перегляне політичну архітектуру всієї Європи.
Учасники саміту G20 зійшлися на необхідності створити спільний переговорний майданчик у Женеві. Там мають зустрітися радники з безпеки Франції, Німеччини, Британії, ЄС, України та США. Це шанс скоригувати план Трампа, пом’якшити ультиматуми та збалансувати позиції.
Путін, у свою чергу, привітав американську ініціативу, назвавши її «базою для домовленостей». Для Європи це тривожний маркер, адже якщо план задовольняє Кремль, отже, він містить вигідні для агресора положення. У Брюсселі наголошують: мир не може бути результатом шантажу.
На фронт лунають інші голоси. Військові, які тримають оборону в районі Покровська, не розуміють, навіщо Україні воювати три роки, якщо територіальні поступки можуть стати умовою миру. Вони бачать, якою ціною дається кожен кілометр. Їхні слова підсилюють дискусію в Європі.
Тиск Вашингтона посилився після обурливої заяви Трампа: «Якщо не приймуть — нехай продовжують воювати». Для Києва це демонстрація холодного підходу, що ігнорує втрати мирного населення. Західні столиці намагаються уникнути того, щоб мирний план став ультиматумом.
Європейські уряди чітко висловили занепокоєння обмеженнями щодо армії України. У їхній заяві йдеться: такі пункти зроблять державу вразливою для майбутніх атак. Це суперечить основній ідеї — створити тривалий мир, а не відстрочку перед новою фазою агресія.
Проблема також у тому, що США і Росія вели переговори майже без участі України. Це підриває довіру до документа і створює сумніви щодо легітимності процесу. Європейські лідери переконані, що будь-яка мирна формула має бути спільною, а не нав’язаною.
Важливо й те, що Трамп прагне швидкого результату до визначених ним дедлайнів. Його адміністрація робить ставку на політичний ефект усередині США. Але в Європі вважають, що такий підхід не враховує потреби українського суспільства, яке щодня переживає удари.
Саме тому ЄС прагне внести правки до плану — особливо щодо гарантій. Вони наполягають, що безпекові гарантії мають бути конкретними, включати механізм негайної допомоги та не дозволяти Росії використати паузу у бойових діях для перегрупування.
У підсумку позиція Заходу формується як подвійна лінія: підтримка України на фронт і робота над дипломатією без ультиматумів. У Європі хочуть мир, але не за ціною втрати незалежності. Вони працюють над документом, який не стане пасткою.
Женевська зустріч стане ключовим етапом. Якщо Європа зможе змінити план США, це створить простір для реальних переговорів. Якщо ні — Трамп продовжить тиснути дедлайнами, а Путін отримає новий важіль впливу. Україна ж опиниться в ситуації нерівних умов.
Європейські лідери наголошують: підтримка України — це не благодійність, а стратегічна необхідність. Втрата партнерства з Києвом може перетворити Європу на вразливий континент перед агресією. Тому вони й намагаються укріпити власну роль у врегулюванні.
Поки ж Україна продовжує боротися. Вона наполягає, що гідність, суверенітет і свобода не можуть стати предметом компромісу. Західні союзники чують цей сигнал. І тепер від їхньої рішучості залежить, чи стане «мирний план» кроком до справедливого миру, чи небезпечним прецедентом.
