Від моменту своєї інавгурації в січні 2025 року Дональд Трамп не припиняє демонструвати прихильність до президента Росії Володимира Путіна. Ця тенденція, що простежувалася ще під час його першого терміну, зараз набуває нової, небезпечної сили.
Замість традиційної підтримки союзників по НАТО, США різко змінили курс, відмовившись від військової допомоги Україні та послабивши міжнародні санкції проти Росії. Трамп не лише ставить під сумнів необхідність протистояння з Кремлем, але й відкрито говорить про спільність інтересів із Путіним.
«Путін пройшов через пекло разом зі мною», – заявив Трамп під час зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським у Білому домі.
Це було не просто висловлювання, а демонстрація принципового курсу на зближення з Москвою.
Серед перших кроків Трампа після повернення до влади стало припинення передачі розвідданих Україні та скорочення фінансування програм, спрямованих на підтримку демократії в Європі.
Однак найскандальнішою стала його заява про те, що «війну почав Зеленський», повністю ігноруючи факт повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року.
Цей наратив, який довгий час просувала російська пропаганда, тепер підкріплюється офіційною риторикою Білого дому.
Ще одним тривожним сигналом стало скасування санкційних програм, які Кремль давно прагнув усунути. Зокрема, було припинено фінансування ініціатив, спрямованих на боротьбу з російським впливом у таких країнах, як Угорщина, що дедалі більше схиляється до авторитарних практик.
Одним із найважливіших наслідків нової політики США стало рішення про «паузу» у військовій допомозі Україні.
Американська розвідка більше не передає Києву критично важливу інформацію про російські військові плани, що значно ускладнює оборонні операції.
У той же час Трамп заявляє, що він «посередник у переговорах» між Києвом і Москвою. Проте всі його дії свідчать про тиск саме на Україну, а не на Росію.
Його заяви суперечливі: спочатку він погрожує санкціями Москві за ескалацію бойових дій, а через кілька годин пояснює, що «Росія просто хоче завершити війну».
У Кремлі не приховують радості з приводу дій Трампа.
Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков публічно заявив, що «новий курс Білого дому здебільшого збігається з нашими поглядами».
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров пішов ще далі, змінивши офіційну російську історичну риторику. Тепер він заявляє, що саме Європа, а не США, відповідальна за всі ключові геополітичні катастрофи ХХ століття – від Першої світової війни до нацистського режиму.
Такий підхід – не просто пропагандистська тактика, а частина ширшої стратегії Кремля, спрямованої на розкол Заходу та маргіналізацію Європейського Союзу.
Питання про справжні мотиви прихильності Трампа до Путіна давно турбує американських аналітиків.
Колишня керівниця контррозвідки ЦРУ Сьюзан Міллер заявила:
«Трамп заздрить автократам. Він хоче мати таку ж владу, як Путін».
Це пояснення набуває особливого значення, зважаючи на те, що Трамп продовжує атакувати незалежні американські інституції, зокрема ФБР, розвідку та судову систему.
Його критика традиційних американських союзників на фоні хвалебних коментарів про Кремль створює враження, що президент США більше переймається власною владою, ніж стратегічними інтересами країни.
Європейські лідери шоковані діями Білого дому.
Президент Франції Еммануель Макрон наголосив, що Європа повинна терміново посилювати свою оборону, адже більше не може розраховувати на США як на гарант безпеки.
Німеччина, яка десятиліттями була під американською «ядерною парасолькою», заявила, що більше не сприймає США як надійного партнера.
Канцлер Фрідріх Мерц прямо заявив:
«Наша першочергова мета – незалежність від Сполучених Штатів у сфері оборони».
Ці заяви означають фундаментальну зміну глобального порядку, яка може призвести до створення автономної європейської армії та перегляду ролі НАТО.
Щодо України, то перед Києвом стоїть ще складніша ситуація. Без американської підтримки українським військовим буде набагато важче утримувати фронт.
У той же час Європа не готова повністю замінити США в постачанні зброї та розвідданих.
Зближення Трампа з Путіним не є просто тимчасовою зміною політики – це фундаментальний геополітичний зсув.
Його наслідки включають:
- Ослаблення НАТО та загрозу для європейської безпеки.
- Зростання впливу Росії в регіоні.
- Втрату стратегічного партнерства між США та Європою.
- Посилення тиску на Україну для поступок Кремлю.
Тепер головне питання полягає в тому, чи зможуть європейські держави та Україна адаптуватися до нової реальності, перш ніж стане занадто пізно.
