Візит Володимира Зеленського до Парижа виходить далеко за рамки протокольної зустрічі. Україна розраховує на «історичну угоду» з Францією, яка має посилити ППО України, бойову авіацію та ракетні можливості на роки вперед. Мова вже не лише про закриття неба сьогодні, а про довгострокову оборонну архітектуру проти Росії.
Ключем до нових домовленостей стане французька бойова авіація. Поряд із раніше обіцяними винищувачами Mirage Париж розглядає передачу багатофункціональних Rafale. Частина літаків може надійти зі складів французьких ВПС, але основний акцент – на формуванні майбутнього флоту, де Україна планує мати до 250 сучасних машин.
Фактично формується коаліція винищувачів, у якій Rafale доповнять американські F-16 та шведські Gripen. Така мішана структура дозволить розподілити ризики, не прив’язуючись до одного виробника чи країни. Водночас це вимагає серйозної роботи з уніфікації навчання, логістики, ремонту і спільних стандартів боєзастосування.
Передача складних літаків – це не про «завтра». Пілоти та техніки проходять багаторічну підготовку, а повноцінна інтеграція Rafale та Mirage у бойові порядки потребує часу. Саме тому стратегічна авіаційна угода на десять років має вирішальне значення: вона закріплює довіру і прогнозованість, яких бракує у світі політичних циклів.
Не менш важливим елементом стануть системи САМП/Т, які Франція вже передавала Києву разом із Італією. Нова партія комплексів і ракет Aster 30 дозволить щільніше закривати небо над великими містами та критичною інфраструктурою. Для України це шанс розвантажити дефіцитні Patriot і створити багатошаровий щит.
Ракети Aster 30, розроблені європейською MBDA, здатні уражати як крилаті, так і деякі балістичні цілі. На фоні постійних удари дронами РФ по енергетиці й промисловості, їхня роль лише зростає. Французька зброя стає не просто політичним жестом, а елементом жорсткого розрахунку: кожна збита ракета економить мільйони на відбудові.
Паралельно Париж готує рішення щодо додаткових батарей САМП/Т, протидронових комплексів та боєкомплекту. Частину систем можуть виділити зі своїх запасів, решту – замовити в рамках довгострокових контрактів. Питання фінансування ще відкрите, але вже зрозуміло, що мова піде про комбінацію національних бюджетів і європейських інструментів.
Політичний контекст у Франції залишається складним: бюджетні суперечки та внутрішні кризи ставили під сумнів масштаби підтримки Києва. Однак Емманюель Макрон наполягає: французька оборонна промисловість має працювати на стримування Росії. Для нього це й питання європейської стратегічної автономії, і шанс зміцнити позиції Парижа в ЄС.
Водночас інтенсивні російські обстріли української енергетики та міст створюють відчуття терміновості. Удари по Запорізький напрямок, заяви Москви про просування в області, масовані атаки дронів по Києву й Одесі лише підштовхують союзників до більш рішучих кроків. Франція бачить, що без посилення ППО України ризики ескалації лише зростають.
Окремий блок візиту Зеленського – зустрічі з французькими виробниками озброєння. Українського лідера ознайомлять із можливостями Dassault, MBDA, а також компаній, що спеціалізуються на дронах та ППО. Для Києва це шанс перейти від чистого імпорту до спільних програм, локалізації виробництва й технологічного партнерства.
Показовим є окремий форум українських і французьких дронових компаній. Якщо раніше Франція пропонувала здебільшого готові рішення, то тепер ідеться про комбінування інженерного досвіду й бойового досвіду ЗСУ. Україна принесла на стіл унікальне розуміння сучасної війни дронів, Франція – промислову базу та інвестиції.
Стратегічна мета Парижа й Лондона – побудувати коаліцію з близько тридцяти країн, готових у майбутньому розгорнути війська й активи в Україні або на її кордонах після мирної угоди. Ідея проста: створити настільки потужну систему гарантій, щоб новий напад Росії став надзвичайно ризикованим і політично, і військово.
Для України така модель безпеки стає альтернативою повноцінному вступу до НАТО, який усе ще блокується окремими союзниками. Довгострокові оборонні угоди з Францією, Британією та іншими партнерами означають, що армія не залишиться сам-на-сам після завершення гарячої фази війни. Це фундамент майбутньої відбудова армії України.
Однак водночас зростає залежність від політичної стабільності в країнах-донорках. Зміна влади в Парижі чи Вашингтоні може вплинути на темпи й обсяги допомоги. Саме тому Київ наполягає на багаторівневих документах – від міжурядових договорів до контрактів з концернами, які складніше змінити одномоментним рішенням.
Важливий аспект – економіка. Великі контракти на Rafale, САМП/Т і ракети Aster 30 підтримують тисячі робочих місць у Франції, одночасно посилюючи оборону України. Для Макрона це аргумент у внутрішній дискусії: допомога Києву – не благодійність, а інвестиція в власну оборонну промисловість і конкурентоспроможність.
Для Росії посилення українського неба означає зростання ціни кожного удару. Дешеві «шахеди» й крилаті ракети вже не можуть безкарно проходити на глибину території. Чим більше сучасних систем матиме ППО України, тим більше Кремль буде змушений витрачати на складніші засоби атаки або шукати інші, менш ефективні інструменти тиску.
На рівні повсякденного життя українців французькі рішення втілюються у меншу кількість влучань по ТЕЦ, підстанціях, житлових будинках. Кожна додаткова батарея САМП/Т – це шанс уникнути нового масового блекауту, зберегти роботу лікарень і шкіл. Оборонний союз з Францією безпосередньо впливає на якість життя мільйонів людей.
Парижський візит Зеленського також несе символічний сигнал. Україна не просить «милостині», а купує й спільно розробляє високотехнологічну зброю, входячи до клубу країн, що серйозно інвестують у власну безпеку. Це змінює сприйняття Києва на Заході – від «країни-жертви» до партнера, який формує майбутню архітектуру безпеки Європи.
У підсумку домовленості про Rafale, Mirage, Aster 30 і нові системи ППО – це не лише відповідь на сьогоднішні удари дронами РФ. Це інвестиція у десятиріччя, яка має перетворити українське небо з уразливої цілі на зону, де будь-яка російська ракета чи літак зустрічають багатошарову, технологічно складну й політично підтриману оборону.
Якщо Париж і Київ зможуть закріпити ці угоди фінансово й політично, Європа отримає перший по-справжньому довгостроковий план стримування Росії на східному фланзі. Для України це шанс вийти з війни не тільки живою, а й якісно сильнішою – із сучасною армією, інтегрованою в європейський оборонний простір, а не залишеною самій собі після чергового «мирного папірця».
