Коли війна в Україні входить у нову фазу ескалації, Київ і Москва знову міряються силами у небі, енергетиці та політиці. Президент Володимир Зеленський прибув до Вашингтона з місією, що виходить за межі оборони — він прагне зафіксувати нову архітектуру безпеки між Україною та Сполученими Штатами.
Зустріч Зеленського з Дональдом Трампом відбудеться на тлі серії масштабних атак: дрони України б’ють по російських нафтопереробних заводах, а удари РФ залишають мільйони українців без світла та тепла. У грі — не лише фронт, а й стратегічна інфраструктура.
НАТО на східному фланзі у стані підвищеної готовності: Польща та Естонія заявили про порушення свого повітряного простору російськими безпілотниками та літаками. До цього додаються нові інциденти в Данії та Німеччині — війна дедалі частіше заходить у простір Альянсу.
У самій Україні теж визнають, що нинішня ескалація не може тривати безкінечно. Як повідомив колишній високопосадовець, обидві сторони намагаються підняти ставки перед можливим «вікном переговорів». Орієнтир — два місяці напруження, за які сторони спробують покращити власні позиції.
Ключовим питанням візиту Зеленського стане перспектива отримання Tomahawk — американських крилатих ракет, які здатні вражати цілі на відстані понад 1,000 км. Ця зброя може змінити баланс сил, зробивши вразливими глибокі тилові об’єкти в Росії, включно з Москвою.
Трамп неодноразово заявляв, що розглядає варіант передачі Україні Tomahawk, якщо Володимир Путін не повернеться за стіл переговорів. Його останні заяви свідчать про поступове зближення позицій із Києвом: президент США вперше визнав, що українська армія здатна «вигнати Росію з усієї своєї території».
Ще пів року тому риторика була протилежною — Трамп натякав, що Україні доведеться «поступитися землею заради миру». Але війна довела інше: поступки не зупиняють агресора, а лише відкривають шлях до нових атак.
На тлі цього Київ презентує у Вашингтоні стратегію «підвищення вартості війни» для Росії, що включає три ключові компоненти:
нарощення ударних можливостей — крилаті ракети та спільне виробництво дронів;
посилення систем протиповітряної оборони;
залучення американських технологій у військово-промисловий комплекс України.
Ці напрямки обговорює делегація на чолі з головою Офісу президента Андрієм Єрмаком. За його словами, відбулися зустрічі з представниками Raytheon і Lockheed Martin — компаніями, що виготовляють Tomahawk і HIMARS.
Зеленський запропонував Трампу концепцію «Mega Deal» — масштабного пакету на $90 мільярдів, що охоплює постачання ракет, ППО, дронів і створення виробничих ліній в Україні. Ідея проста: надати Трампу реальний «частковий пакет володіння перемогою» України.
Водночас США не дають чітких обіцянок. Новий механізм PURL (Purchasing for Ukraine with Linked Allies) дозволяє союзникам купувати американське озброєння для України, але не передбачає безпосередньої передачі нових систем від Вашингтона.
Позиція Пентагону теж жорсткішає. Міністр оборони Піт Хегсет у Брюсселі заявив, що Сполучені Штати «накладуть ціну на агресію Росії», якщо вона не піде на мир. Його слова стали сигналом для союзників збільшити оборонні закупівлі через PURL, щоби підтримати Україну без затримок.
Паралельно Україна веде кампанію дронових атак по російській енергетиці, виводячи з ладу нафтопереробні заводи та порушуючи постачання палива. За даними Open Source Centre, від серпня здійснено понад 50 ударів по енергетичних об’єктах РФ. Це створює паливну кризу в самій Росії.
Ударні дрони Liutyi та FP-1 стали головною зброєю цієї кампанії. Вони літають на відстань понад 1,000 км, обходять російські засоби РЕБ і завдають точкових ударів по стратегічних цілях. Така стратегія поступово підриває нафтові доходи Росії, які формують майже третину бюджету Кремля.
У вересні нафтогазові прибутки РФ впали до п’ятирічного мінімуму, а дефіцит бюджету зростає. На тлі цього Київ отримує важіль, який не змогли створити санкції: економічне виснаження агресора зсередини.
Для України ця війна вже давно перестала бути лише фронтовою. Її теперішній успіх залежить від економічної витривалості, енергетичної стійкості та політичного партнерства. І тут головне — домовитися не лише про поставки, а про спільну довгострокову стратегію.
Американські аналітики наголошують: саме узгоджений план на кілька років наперед здатен перетворити допомогу США на системний фактор стабільності. Інакше кожна зміна в політичному циклі Вашингтона створюватиме «ефект перерви», яким скористається Москва.
Київ розуміє: Трамп мислить у категоріях угод і вигоди. Тому формат «Mega Deal» — це не просто запит на зброю, а пропозиція співпраці у сфері безпеки, енергетики та оборонної промисловості. Це шанс перетворити Україну на ключового союзника США у Європі.
Для Трампа ж така угода — шанс продемонструвати, що Америка може «перемагати без війни», використовуючи силу економіки й технологій. Успіх цього візиту залежить від того, чи зможуть лідери перевести військову підтримку у формат постійного партнерства.
Сьогодні від рішень у Вашингтоні залежить не лише доля Донбасу, а й баланс сил у Європі. Якщо Київ отримає нові далекобійні можливості, фронт змінить темп уже цієї зими. Якщо ні — ініціатива знову може перейти до Москви.
Візит Зеленського — це тест на стратегічну сміливість обох сторін. Для України — шанс закріпити війну у вигідній фазі. Для Трампа — можливість довести, що його Америка не боїться вести гру на результат.
