Позиція президента: межа компромісу
Президент України Володимир Зеленський чітко окреслив «червоні лінії» у питанні мирного врегулювання на сході країни. В інтерв’ю Axios він заявив, що українці не погодяться на угоду, яка передбачає односторонній вихід з Донбасу та передачу цієї території під контроль Росії. Для глави держави це питання не лише геополітики, а й гідності та відповідальності перед громадянами.
За словами президента, Донбас — це частина української держави, її прапор, її земля і її люди. Будь-яке рішення, яке ігнорує права громадян, що проживають на цій території, буде сприйняте суспільством як зрада. Зеленський наголосив, що емоційний вимір цієї теми надзвичайно глибокий: українці не пробачать відмови від власних співвітчизників.
Водночас глава держави визнає складність пошуку компромісу. Він підкреслює, що готовий до обговорення відведення військ, однак лише за умови симетричних кроків з боку Москви. Україна не прийме формулу, за якою вона самостійно відступає, втрачаючи контроль над частиною своєї території.
Окремо Зеленський наголосив на принципі народного волевиявлення. Київ і Вашингтон дійшли згоди, що будь-яка угода щодо Донбасу має бути винесена на референдум. Це означає, що остаточне слово належатиме суспільству, а не лише політичному керівництву чи міжнародним посередникам.
Президент переконаний: якщо домовленості передбачатимуть фактичну відмову від суверенітету та громадянства людей на цих територіях, український народ їх відхилить. Таким чином, мирна угода не може будуватися на примусі чи тиску — вона повинна бути справедливою і зваженою.
Переговори, Женева і складна дипломатія
Зеленський вважає, що прорив у територіальному питанні можливий лише через особисту зустріч із президентом Росії Володимир Путін. Саме тому він доручив своїй команді організувати переговори на найвищому рівні в Женева. Такий формат, на його думку, може дати шанс на відверту розмову без зайвих посередників.
Ідея зустрічі лідерів у Женеві має не лише символічне, а й практичне значення. Це нейтральний майданчик, де можуть бути озвучені реальні пропозиції щодо припинення бойових дій і визначення подальшої долі Донбасу. Однак навіть особиста зустріч не гарантує швидкого результату, адже позиції сторін залишаються далекими одна від одної.
Москва наполягає на встановленні повного контролю над усім Донбасом — шляхом переговорів або силового тиску. Для України такий сценарій неприйнятний. Київ послідовно відстоює принцип територіальної цілісності та міжнародно визнаних кордонів.
У цьому контексті важливу роль відіграють Сполучені Штати. У Вашингтон та Київ погодилися, що будь-які компроміси мають бути прозорими та підтриманими суспільством. Ідея референдуму покликана легітимізувати можливі домовленості й зняти напругу всередині країни.
До переговорного процесу також долучені міжнародні представники, зокрема Стів Віткофф та Джаред Кушнер. Для них ключовим завданням є пошук формули, яка була б прийнятною для обох сторін. Проте баланс інтересів у цьому питанні надзвичайно крихкий.
Замороження фронту як компроміс?
Попри жорстку позицію щодо передачі територій, Зеленський допускає інший варіант — замороження нинішньої лінії фронту. Такий сценарій означав би фактичне припинення активних бойових дій без остаточного політичного врегулювання статусу Донбасу.
Президент вважає, що українське суспільство могло б прийняти таке рішення, якщо воно дозволить зберегти життя військових і цивільних та створити умови для майбутніх дипломатичних кроків. Замороження конфлікту не дорівнює капітуляції — це радше пауза, яка дає шанс на переосмислення і пошук нових форматів діалогу.
Водночас ризики очевидні. Заморожений конфлікт може затягнутися на роки, перетворившись на постійне джерело нестабільності. Донбас залишатиметься болючою раною, а питання суверенітету — відкритим. Саме тому для Києва принципово важливо, щоб навіть тимчасові рішення не підривали державність.
Емоційний аспект цього питання складно переоцінити. Для мільйонів українців Донбас — це не абстрактна територія на мапі, а домівка, історія, родинні зв’язки. Втрата цієї землі означала б не лише геополітичну поразку, а й глибоку психологічну травму для нації.
У підсумку позиція Зеленського демонструє прагнення поєднати дипломатичну гнучкість із непохитністю у питаннях суверенітету. Мир можливий лише тоді, коли він не руйнує основ держави. Україна готова до переговорів, але не ціною власної території та громадян. І саме народ, а не кулуарні домовленості, визначатиме межу допустимого компромісу.
