Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна відмовляється від амбіції вступу до НАТО в обмін на західні гарантії безпеки як компроміс для завершення війни з Росією. Це прозвучало напередодні переговорів із американськими емісарами та європейськими партнерами в Берліні.
Цей крок є різкою зміною політичної лінії, адже прагнення до НАТО довго подавали як найнадійніший щит від повторної агресії. Важливо й те, що курс на членство був закріплений у Конституції, тому заява має не лише дипломатичний, а й внутрішній вимір.
Зеленський назвав модель «гарантії безпеки замість НАТО» компромісом саме з українського боку. Він прямо визнав, що частина партнерів у США та Європі не підтримувала рух у бік Альянсу, і тепер Київ пропонує іншу формулу стримування Росії.
У центрі нової формули — двосторонні гарантії між Україною та США, які за змістом мають бути «стаття 5-подібні», а також окремі гарантії від європейських союзників і додаткових партнерів, зокрема Канади та Японії. Україна наполягає на реальній ціні порушення.
Ключова умова Києва — правово зобов’язувальні гарантії безпеки. Зеленський підкреслив, що це має бути не політична декларація, яку можна переграти наступним урядом, а юридично міцний механізм, здатний спрацювати під час нової загрози.
У цій заяві є очевидна логіка: членство в НАТО — найсильніша формальна гарантія, але якщо двері для України фактично зачинені, країна шукає інший еквівалент. Проблема в тому, що еквівалент має бути не «символічним», а практичним і швидкодіючим.
Відмова від курсу на НАТО також збігається з однією з ключових вимог Москви. Росія неодноразово вимагала офіційного зречення від НАТО, а також висувала умови нейтральності України та заборони розміщення військ Альянсу на українській території.
Окремо Москва наполягає на відведенні українських сил з частини Донбасу, яку Київ ще контролює. Це підкреслює, що поступка в темі НАТО не автоматично розв’язує всі вузли, бо територіальне питання лишається головним полем примусу й торгу.
Зеленський при цьому заявив про прагнення «гідного миру» та гарантій, які зроблять повторний напад неможливим. Це важлива межа: Київ сигналізує готовність до компромісів, але не готовність узаконити модель, у якій війна просто «ставиться на паузу».
Перед переговорами в Берліні Зеленський звинуватив Росію в затягуванні війни та в ударах по містах і по критичних системах енергії та води. У цій аргументації дипломатія має сенс лише тоді, коли паралельно зупиняється терор проти цивільних.
Контекст переговорів — тиск із боку президента США Дональда Трампа досягти угоди. Київ опинився в ситуації, коли треба зберегти підтримку партнерів і водночас не прийняти умови, які в Україні будуть сприйняті як капітуляція або винагорода агресору.
Очікується, що в Берліні Україна та партнери працюють із 20-пунктним планом, у фіналі якого — припинення вогню. Зеленський наголосив, що прямі переговори з Росією Київ не веде, а домовленості обговорюються з союзниками як рамка для тиску.
Зеленський назвав припинення вогню вздовж нинішньої лінії фронту «справедливим варіантом». Це формулювання важливе, бо воно не визнає юридично окупацію, але допускає сценарій замороження бойових дій там, де сторони стоять зараз.
У понеділок у Берліні запланований саміт, який приймає канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, із Зеленським та європейськими лідерами. Це подається як демонстрація підтримки України, але реальна ставка — синхронізувати позиції Європи та США.
Британія, Франція та Німеччина, за описом ситуації, працювали над уточненням американських пропозицій. У попередніх чорновиках звучали вимоги до України поступитися територіями, відмовитися від НАТО та прийняти обмеження для збройних сил — саме тому Європа намагається змінити рамку.
Тема обмежень для армії є критичною, бо без сильної армії будь-які гарантії безпеки ризикують бути паперовими. Якщо документ не забезпечує автоматичних дій партнерів, а армію примушують «урізати», Україна може опинитися без інструментів стримування.
Окремо в переговорах висить питання фінансів і довгого ресурсу. Європейські союзники намагаються підперти Україну через механізми на основі заморожені активи РФ, щоб покрити військові та цивільні потреби й зняти залежність від коротких політичних циклів.
Паралельно з дипломатією триває війна по інфраструктурі: удари по енергетична інфраструктура і системах тепла та води залишають сотні тисяч людей без електрики. Це підсилює політичний тиск на переговори, але також підкреслює, що Росія не демонструє деескалації.
У такій ситуації «відмова від НАТО» стає інструментом торгу, а не зміною ідентичності. Київ намагається купити підтримку Заходу для сильніших гарантій, показати гнучкість і при цьому не перейти межу, за якою Україна втрачає право на безпеку.
Однак практична проблема в тому, як виміряти «стаття 5-подібні» гарантії без членства. Якщо це не автоматичний механізм оборони, потрібні принаймні чіткі тригери, строки, перелік дій і відповідальність сторін за невиконання зобов’язань.
Росія, зі свого боку, може вимагати письмових зобов’язань Заходу не розширювати НАТО на схід, що виходить далеко за межі України. Це перетворює переговори на широку геополітичну угоду про майбутнє регіону, де Україна не хоче бути розмінною монетою.
Дискусія про нейтральність і «відсутність військ НАТО» також має пастку. Якщо гарантії слабкі, нейтральність стає лише іншим словом для вразливості. Тому Київ підкреслює: компроміс можливий лише з чіткими, юридично зобов’язувальні гарантії.
Заява Зеленського — це також сигнал внутрішній аудиторії: поступка щодо НАТО подається як вимушений крок через позицію партнерів, але не як відмова від суверенних інтересів. Водночас такий поворот неминуче викличе суперечки про Конституцію і «ціну миру».
Для Європи це «критичний момент», бо рішення про формат гарантій визначить, чи буде мир стабільним, чи стане короткою паузою перед новим витком війни. Якщо угода не блокує повторну агресію, наступний удар може бути ще дорожчим для всього континенту.
Для США ця формула є перевіркою готовності брати на себе зобов’язання, близькі до оборонних. Якщо Вашингтон погоджується на «стаття 5-подібні» гарантії, це означає довгу залученість; якщо ні — то «відмова від НАТО» може не дати Україні реального захисту.
У підсумку Київ пропонує обмін: відмова від НАТО в обмін на чіткі гарантії, плюс припинення вогню по лінія фронту як стартова точка, без прямих переговорів із Росією на цьому етапі. Суть торгу — зробити новий напад невигідним і неможливим.
Поліцейські патрулюють перед будівлею Канцелярії під час зустрічі українських та американських делегатів перед самітом президента України Володимира Зеленського з європейськими лідерами у понеділок у Берліні, Німеччина, 14 грудня 2025 року — Аннегрет Хільзе
