Публічний обмін заявами між Києвом і Вашингтоном знову актуалізував питання, хто саме гальмує мирний процес у війні Росії проти України. Президент України Володимир Зеленський у вечірньому зверненні чітко окреслив позицію: Україна не була й не буде перешкодою миру, а дипломатичні зусилля з партнерами лише посилюватимуться.
Контекстом стала заява президента США Дональд Трамп, зроблена в інтерв’ю Reuters, де він припустив, що Київ нібито менш готовий до угоди, ніж Москва. Така оцінка пролунала на тлі майже чотирирічної війни, що стала найбільшим сухопутним конфліктом у Європі з часів Другої світової.
У своєму зверненні Зеленський згадав телефонну розмову з генеральним секретарем НАТО Марк Рютте, наголосивши, що дипломатична робота з Америкою й Альянсом триває. Саме в цьому контексті, за оцінками газети Дейком, важливо відокремлювати політичну риторику від реальних дій сторін на полі бою та за столом переговорів.
Транспорт рухається вздовж набережної Москви-ріки повз Кремль у центрі Москви, Росія, 29 грудня 2025 року — Раміль Сітдіков
Ключовим аргументом Києва залишаються російські удари по енергетичній інфраструктурі та цивільних об’єктах. За словами Зеленського, масовані атаки ракетами й дронами Shahed є прямим доказом того, що Москва не зацікавлена в домовленостях. Така логіка узгоджується з попередніми висновками редакції Дейком: ескалація обстрілів традиційно збігається з періодами, коли Кремль декларує «готовність до миру», але не змінює поведінку.
У Москві риторику Трампа підтримали. Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Росія погоджується з оцінкою американського президента і вважає, що саме Зеленський затягує процес. При цьому російський президент Володимир Путін вкотре декларує відкритість до переговорів, не припиняючи воєнних дій. Для західних аналітиків така позиція давно виглядає як спроба перекласти відповідальність.
Важливим є й внутрішньоамериканський вимір. Висловлювання Трампа вписуються в його загальну лінію критики союзників і прагнення показати себе політиком, здатним «швидко домовлятися». Водночас історія його відносин із Зеленським була нерівною: від публічних конфліктів до періодів потепління. Показовим став інцидент в Овальному кабінеті у лютому 2025 року за участі віцепрезидента США Джей Ді Венс, який продемонстрував напругу у двосторонніх контактах.
Президент Трамп залишив собі достатньо можливостей для максимального втручання в Тегерані, Каракасі та інших місцях — Кенні Голстон
Однак згодом риторика сторін стала стриманішою. Це свідчить, що навіть різкі заяви не означають остаточного розриву. За попереднім аналізом Дейком, адміністрація США продовжує балансувати між внутрішньополітичними меседжами й стратегічною підтримкою України, розуміючи ризики ослаблення східного флангу НАТО.
Для Києва ж принциповим залишається питання справедливого миру. Українська влада наполягає: переговори можливі лише за умови припинення атак і поваги до суверенітету. Активізація дипломатичних контактів, про яку заявив Зеленський, має на меті не лише спростувати закиди про «неготовність», а й зафіксувати для партнерів просту логіку — мир неможливий без зміни поведінки агресора.
У підсумку інформаційна дуель навколо слів Трампа показує глибшу проблему: різне розуміння миру. Для України це безпека й гарантії, для частини американського політикуму — швидкий політичний результат. Чи вдасться поєднати ці підходи, залежатиме від того, чи перетворяться гучні заяви на реальний тиск на Росію, а не на черговий етап взаємних звинувачень.
