У Женеві 17 лютого Україна та Росія розпочали чергові мирні переговори за посередництва США. Формально це шанс зупинити війну, що наближається до четвертої річниці вторгнення. Неофіційно — перевірка, хто поступиться першим і на яких умовах.
Тон зустрічі задав нічний обстріл: Росія атакувала українські регіони ракетами й дронами, а в Одесі пошкоджено енергетичну інфраструктуру. За словами Володимира Зеленського, десятки тисяч людей залишилися без тепла і води саме в день старту переговорів
Переговори у Женеві триватимуть два дні — 17 і 18 лютого — і це вже третій раунд після зустрічей в Абу-Дабі. Там сторони говорили про механіку припинення вогню, але уникали ключового: контроль територій і безпекові гарантії
Як оцінила редакція Дейком, поєднання «удари по Одесі» і «мирні переговори» працює як важіль тиску. Військова ескалація посилює переговорні позиції Москви, тоді як Київ намагається втримати підтримку союзників і не допустити нав’язаних територіальних поступок.
Люди несуть банери на протесті біля офісу Організації Об'єднаних Націй у день мирних переговорів між Росією та Україною за посередництва США в Женеві, Швейцарія, 17 лютого 2026 року. На банері праворуч написано: «Врятуйте Україну, щоб зберегти мир у Європі» — П'єр Альбуї
Глава делегації Рустем Умєров заявив, що у вівторок сторони зосередилися на «практичних питаннях і механіці можливих рішень», без деталізації. Фінальну сесію призначено на середу, після чого стане зрозуміло, чи є перспектива наступного кроку
Зеленський у зверненні наголосив: Україна готова швидко рухатися до «гідної угоди», але поставив запитання, чого саме хоче Росія. Паралельно він закликав посилити санкції проти Росії та збільшити постачання зброї Україні
Найпомітніший фактор — позиція Дональда Трампа. Президент США дав зрозуміти, що Київ має діяти швидше: «Україні краще швидко сісти за стіл». У Києві це сприймають як Трамп тисне на Київ із вимогою прискорити домовленості
Американське посередництво представляють Стів Віткофф і Джаред Кушнер. Того ж дня вони вели непрямі контакти з Іраном, а згодом модерували переговори між Україною та Росією — рідкісний випадок паралельної дипломатії в двох глобальних кризах
Російську делегацію очолив Володимир Мединський, що знижує очікування прориву. Українські переговорники раніше дорікали йому за ідеологічні аргументи замість предметних компромісів, що ускладнює досягнення реального припинення вогню
Ключова суперечка — Донецька область. Москва вимагає, аби Київ поступився рештою території регіону, близько 20%, які Росія не контролює. Україна відмовляється, адже контроль територій у Донбасі означає визначення майбутніх кордонів держави
Другий вузол — безпекові гарантії. Київ наполягає, що припинення вогню без міжнародних механізмів стримування ризикує перетворитися на паузу перед новою агресією. Москва ж виступає проти західної військової присутності в Україні
Європейські держави перебувають у Женеві, але не беруть участі у тристоронньому форматі. За даними джерел, їх запросили після прохання Зеленського, однак вони отримують лише брифінги від США та України
Попередні раунди США-посередництво називали «конструктивними», бо йшлося про технічні аспекти — моніторинг режиму тиші та процедури обміну. Обмін полоненими став чи не єдиним відчутним результатом, не торкаючись політичних «червоних ліній».
Жінка тримає український прапор під час протесту біля офісу Організації Об'єднаних Націй у день мирних переговорів між Росією та Україною за посередництва США в Женеві, Швейцарія, 17 лютого 2026 року — П'єр Альбуї
Тепер дискусія переходить у площину стратегічних рішень. Територіальні поступки і формула гарантій визначать, чи буде це мирна угода, чи лише заморожений конфлікт із відкладеним ризиком нової ескалації.
На фронті війна не стихає. Російські удари по енергетичній інфраструктурі під час зими створюють гуманітарний тиск, а Київ намагається компенсувати це дипломатичним наступом і консолідацією міжнародної коаліції.
Для Трампа швидке завершення війни — можливість продемонструвати зовнішньополітичний результат. Для Зеленського — ризик внутрішнього розколу, якщо компроміс виглядатиме як поступка суверенітетом.
У київському метро під час повітряної тривоги переселенка з Мелітополя Оксана Ревякіна сказала журналістам, що «не варто довіряти росіянам». Цей скепсис відображає суспільні настрої напередодні четвертої річниці вторгнення
Очікування прориву залишаються низькими. Найреалістичніший сценарій — технічні домовленості щодо режиму припинення вогню або гуманітарних питань без остаточного вирішення статусу Донбасу.
Водночас Київ наполягає на поєднанні дипломатії та стримування: санкції проти Росії мають посилюватися, а постачання зброї Україні — тривати, щоб переговори не відбувалися з позиції слабкості.
Женева стає тестом не лише для сторін конфлікту, а й для архітектури безпеки Європи. Чи перетворяться мирні переговори на реальний процес завершення війни, залежить від готовності сторін поєднати політичну волю з гарантіями, що працюють.
