Відносини між Україною та США, які здавалося б раніше були непохитними, нині переживають потужне випробування. У центрі уваги опинилися різкі зміни позиції Дональда Трампа, суперечки навколо військової допомоги та заклики до невідкладного припинення війни з Росією. Президент Володимир Зеленський, який понад три роки очолює країну в умовах повномасштабної російської агресії, тепер змушений докладати надзвичайних зусиль, щоб зберегти дипломатичні відносини з Вашингтоном. Для нього це один із найбільш небезпечних і водночас вирішальних моментів президентства, адже припинення чи урізання підтримки США може змінити геополітичну ситуацію на користь Кремля.
Історія загострилася після різкого спалаху в Овальному кабінеті, де Зеленський обговорював із Трампом шляхи завершення війни в Україні. Ця зустріч, позначена відкритими емоціями та непогодженими позиціями, відкрила шлях до відтермінування підписання важливих договорів, призупинення військової допомоги та скорочення обсягів розвідданих, що досі надавалися Сполученими Штатами. Усе це підштовхує українського президента до пошуку нових шляхів розв’язання конфлікту, оскільки військова підтримка й партнерство зі США вважалися наріжними каменями національної безпеки України.
Переломна зустріч у Білому домі
За офіційними повідомленнями, візит Зеленського до Вашингтона мав стати черговою демонстрацією дружби між державами й підтвердити, що Україна зберігає пріоритетне значення для США. Та натомість відбулася розмова, яка для багатьох українців виявилася «холодним душем». У залі не було організовано одночасного перекладу, тому окремі фрази звучали не так, як Зеленський чи його радники могли б пояснити в ширшому контексті. Заяви про безпекові гарантії, які Україні так потрібні для ефективного протистояння російській агресії, подалися публічно та спровокували негативну реакцію з боку американського президента. Це ще більше загострило ситуацію.
Трамп продемонстрував дивовижну непослідовність. Спершу він різко засудив Росію та пообіцяв нові «масштабні» санкції й навіть певні торговельні обмеження у відповідь на масований ракетний та дроновий удар по території України. Проте за кілька годин після цієї заяви риторика змінилася кардинально: Трамп почав виправдовувати позицію Володимира Путіна, аргументуючи, що «Росія має всі карти на руках» і лише намагається «швидше закінчити» війну. Подібні різкі метаморфози викликали обурення в Києві, де звикли розглядати Сполучені Штати як головного союзника в протидії російській агресії.
Попри початкові надії, що загроза посилення санкцій проти Москви допоможе схилити Росію до припинення вогню, подальші заяви Трампа фактично підтвердили, що він «вагається» між роллю посередника та прагненням швидкого припинення війни без належних безпекових гарантій для України. Ця невизначеність особливо вражає на тлі того, що війна триває вже понад дев’ять років — від анексії Криму й початку збройного конфлікту на Донбасі — а з лютого 2022-го переросла у відкрите повномасштабне вторгнення Росії.
У п'ятницю в Добропіллі внаслідок ударів загинули 11 людей, повідомив голова Донецької обласної військової адміністрації. Тетяна Джафарова
Пауза у військовій допомозі та розвідувальних даних
Однією з найкритичніших проблем для українського керівництва стало тимчасове призупинення військової допомоги США. В умовах, коли українські військові потребують сучасних систем протиповітряної оборони, далекобійних ракетних комплексів та бронетехніки, будь-яке скорочення чи затягування постачань одразу позначається на ситуації на передовій. Зменшення розвідувальної підтримки також небезпечне, адже американські дані допомагали відстежувати переміщення російських військ, завчасно попереджати про ракетні обстріли та краще готувати контратаки.
За словами низки українських посадовців, основні спільні проєкти співпраці у сфері безпеки тимчасово перебувають на паузі. Водночас Вашингтон зробив низку заяв щодо можливості перегляду обсягів подальшої підтримки. Хоча офіційні представники США не наголошують на повному припиненні допомоги, навіть часткове урізання постачань провокує серйозне занепокоєння серед громадян України та військових на передовій.
На думку військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях проти Росії, спроби США стати «нейтральним посередником» у цій війні сприймаються з тривогою. «Російська агресія» проти України від самого початку не була внутрішнім конфліктом; це — міжнародне протистояння, де країна-агресор відверто нехтує суверенітетом сусідньої держави. Тож будь-яка політична гра навколо принципових питань безпеки сприймається в Києві як ознака того, що Трамп шукає швидкого миру «за будь-яку ціну» — і, на жаль, ціною може стати територіальна цілісність України.
Спроба «перезавантаження» відносин
Після повернення з Вашингтона Володимир Зеленський, як стверджують джерела з його оточення, був вкрай схвильований наслідками непростої розмови з Дональдом Трампом. Вже за кілька днів президент України опублікував на платформі X (колишній Twitter) розгорнуте звернення, де висловив готовність до часткового припинення вогню в окремих регіонах України як перехідного етапу до ширших переговорів про мирне врегулювання. Цей крок дещо остудив напругу: Трамп публічно розповів перед Конгресом, що отримав «лист» (так він назвав звернення Зеленського), і не став публічно загострювати ситуацію новими звинуваченнями.
Важливим сигналом стало й оголошення про можливу зустріч української та американської делегацій у Саудівській Аравії, де можуть відбутися попередні консультації стосовно мирних ініціатив. Хоча цей захід поки що узгоджується, в Києві його сприймають як можливість «перезапустити» стосунки з Вашингтоном і уникнути повної дипломатичної ізоляції з боку США.
Європейські лідери з президентом України Володимиром Зеленським, одягнені у все чорне, на саміті в Лондоні цього місяця. Джавад Парса/NTB
Реакція Європи та роль ЄС
Показово, що Європейський Союз також не залишився осторонь у ситуації, коли «динамічна» зовнішня політика США може позбавити Україну основних гарантій безпеки. Європейські лідери зібралися на позачергову зустріч у Брюсселі, під час якої оголосили про додаткові кроки зі збільшення військової допомоги Україні. Водночас ЄС прагне зміцнити власну обороноздатність, враховуючи ризики різкої зміни позиції Вашингтона. Серед іншого йдеться про збільшення фінансування на модернізацію європейських армій і створення нових механізмів із координації сил та озброєнь.
Зелений сигнал України від Європи важливий не лише з погляду поточної підтримки. Він підкреслює й політичну «єдність» Західного світу в протистоянні російській експансії. Але багато дипломатів і експертів наголошують, що Європа все ж не здатна повністю компенсувати той масштабний обсяг військової та фінансової допомоги, який традиційно надавали США. Це породжує побоювання, що в разі остаточної зміни політики Вашингтона чи небажання Трампа повертатися до масштабної підтримки Києва, Україна опиниться у надзвичайно вразливому становищі.
Внутрішньополітичний фронт: ризик розколу
Всередині України ситуація теж вкрай напружена. На тлі перемовин зі США зростає критика на адресу президента з боку його політичних опонентів. Оскільки воєнний стан у країні триває з лютого 2022 року, проведення виборів у цей період не передбачено Конституцією. Однак від деяких представників американської сторони пролунали натяки на можливість «демократичних виборів» навіть під час війни. Це може розсварити українських політиків і посіяти недовіру до чинної влади, хоч більшість суспільства зараз об’єднана довкола захисту держави.
Існує й інший виклик: постійні згадки з боку США про «корупційні ризики» в Україні. Вони були й раніше, утім у поточній ситуації ймовірні санкції проти українських високопосадовців — найгірший сценарій, що здатен підірвати репутацію Зеленського на міжнародній арені. Якщо Вашингтон запровадить санкції бодай проти кількох впливових осіб з близького оточення президента, це буде означати серйозний удар для зовнішньої політики, зокрема і в стосунках з Європою. Адже ЄС у питаннях боротьби з корупцією орієнтується на оцінки та дії США, зокрема й щодо надання подальшої фінансової допомоги й реалізації програм економічної співпраці.
Український воїн несе фотографію свого побратима, поки його труну несуть до могили. Маурісіо Ліма
Голоси з передової: ціна компромісу
Якщо політики дискутують про умови припинення вогню та компроміси для «мирного врегулювання», то українські військові на передовій зі стриманим скепсисом ставляться до такого сценарію. Кров, втрати та руйнування вже пройшли червоною ниткою крізь долю України. Тож багато хто з бійців побоюється, що будь-яке незбалансоване «замороження» конфлікту лише дасть перепочинок Росії для переозброєння й формування нових ударних підрозділів. Практика доводить: якщо Москва не відмовляється від імперських амбіцій, то зрештою повернеться з новою силою.
Офіцер 241-ї бригади Владислав наголошує, що «швидкий мир» без чітких безпекових гарантій може вилитися у повторний наступ через рік або два. Він з обуренням говорить, що «Росія вже одного разу довела, що домовленості — для неї лише спосіб виграти час». У подібному ключі висловлюється і 33-річний Артем, командир машини американської РСЗВ HIMARS. Він переконаний, що будь-яка вимушена поступка Кремлю стане важким ударом для бойового духу в Збройних силах: «Після стількох жертв ми не можемо дозволити собі втратити ще й майбутнє нашої країни».
Чи є шанс на стабілізацію?
Схоже, що Володимир Зеленський усвідомив: його різкість у Вашингтоні та недотримання певного протоколу (зокрема щодо одночасного перекладу) зробили розмову з Трампом вкрай складною. Проте він досить швидко відреагував: виступив зі зверненням, де висловив готовність до поступових кроків задля припинення війни, запросив дипломатів США до діалогу, намагається зберегти підтримку Європейського Союзу. Усе це свідчить про бажання врятувати «стратегічне партнерство» з Вашингтоном, водночас убезпечивши Україну від розколу всередині країни.
Насправді, навіть після кризових моментів, у Києві ніхто всерйоз не сумнівається в важливості «підтримки США». Адже американська військова допомога, санкції проти Росії та політичний тиск на Кремль залишаються найважливішими елементами, що не дають військовій машині Путіна вийти за межі вже окупованих регіонів. Зрозуміло, що у Вашингтоні теж не хочуть повністю втрачати вплив на Україну чи дозволяти Росії кардинально визначати політичну долю Східної Європи. Тож питання полягає в тому, чи зможуть лідери обох країн відкласти емоції та знайти спільне бачення стратегії перемоги чи хоча б керованого мирного процесу.
Українські активісти розгорнули великий банер із закликом до європейських лідерів конфіскувати заморожені російські активи, щоб фінансувати Україну в її конфлікті проти Росії, у Брюсселі, Бельгія, 5 березня 2025 року. Ів Герман
Історичний вибір у критичний момент
Нині доля України залежить не лише від хоробрості її захисників, а й від мистецтва дипломатії на міжнародній арені. «Дипломатичні відносини» із США, так само як і розуміння позиції ЄС, залишаються вирішальними у війні за незалежність. Навіть невелика «помилка» під час зустрічей чи заяв може дорого обійтися українській стороні. Дональд Трамп демонструє «геополітичну непередбачуваність», і якщо Зеленському не вдасться «зміцнити дипломатичні мости» зі США, існує реальна загроза втрати стратегічного партнера. Аби «війна в Україні» завершилася на вигідних для нас умовах, важливо зберегти боєздатність війська, отримувати «військову допомогу» від Заходу, а також не допустити, аби внутрішні політичні суперечки чи натяки на «корупційні схеми» зруйнували базу довіри до Києва.
У найближчі тижні на президента Зеленського чекатимуть зустрічі з європейськими політиками, консультації з американськими радниками та ймовірні перемови у третіх країнах, де спробують викласти дорожню карту мирного процесу. Він має переконати світ, що «мирні переговори» з Росією — це не капітуляція, а конструктивний пошук рішень. Однак Кремль не проявляє бажання йти на чесний компроміс. За даними української розвідки, Росія продовжує стягувати сили й техніку ближче до тимчасово окупованих територій, готуючись до можливих нових атак.
Усе це наводить на думку, що короткострокових розв’язань війни немає. Якщо «санкції проти Росії» не будуть посилені, а «безпекові гарантії» для України залишаться лише декларативними, у Кремля залишиться простір для подальших маневрів та спроб «відкусити» більше українських земель. Саме тому президент Зеленський прагне одночасно довести Вашингтону: готовність до переговорів є, але вона не повинна трансформуватися в слабкість чи зраду національних інтересів. Натомість Україна хоче отримати дієві механізми захисту, які убезпечать її на роки вперед.
Наразі Володимир Зеленський балансує між прагненням зберегти підтримку США та намаганням залишитися вірним обіцянкам, які дав українському народу. На кону — не лише «зовнішня політика», а й історична місія України у протистоянні з Росією. Чи вдасться столиці знайти ключ до поновлення дієвого «стратегічного партнерства» із Білим домом і водночас не втратити позицій на фронті? Відповідь на це питання визначить долю всієї держави. Тож поки в київських коридорах влади вирують дипломатичні перемовини, а серед людей спостерігається певна тривога, українські військові й далі боронять свій край. Імпульсивні рухи Дональда Трампа чи різкі «фліп-флопи» зовнішньої політики США не скасовують єдиної реальності: Україні потрібен мир, але не будь-якою ціною. І якщо цей мир не буде справедливим, він лише відкладе новий виток війни.
