Кошти з енергетичного сектору, рахунки у Швейцарії, офшори на Маршаллових островах, криптовалюта та “чорна бухгалтерія” під назвою “Комплекс” — деталі справи “Мідас” окреслюють масштаб і механіку ймовірної фінансової піраміди впливу.
Справа “Мідас”: хронологія та фігуранти
Розслідування у справі “Мідас” стало одним із найрезонансніших антикорупційних кейсів останніх років. У нових плівках НАБУ, оприлюднених детективами Національне антикорупційне бюро України, йдеться про системну легалізацію коштів упродовж 2021–2025 років. Центральною фігурою, за версією слідства, є ексміністр енергетики Герман Галущенко, який у документах проходить під кодовим ім’ям “Сігізмунд”.
Детективи стверджують, що злочинна організація у справі “Мідас” відмила 12,9 млн доларів корупційних коштів на користь Галущенка. Ця сума, зафіксована у матеріалах НАБУ, є лише частиною ширшого фінансового потоку, що міг сягати понад 112 млн доларів за статтею “Комплекс” у так званій “чорній бухгалтерії”.
Особливу увагу слідство приділяє періоду перебування Галущенка на посаді міністра енергетики. Саме тоді, за даними бюро, на рахунки компаній, зареєстрованих на Маршаллових островах, надійшло понад 7,4 млн доларів. Ще майже 4 млн доларів були видані готівкою у Швейцарії.
У справі також фігурує ім’я Тимура Міндіча. Обох підозрюваних пов’язують із корупційними процесами навколо державної компанії Енергоатом. Саме енергетичний сектор, стратегічно важливий для країни, став джерелом коштів, які, за версією слідства, перетворилися на інструмент приватного збагачення.
Суд обрав для Галущенка запобіжний захід — тримання під вартою з альтернативою застави у 200 мільйонів гривень. Це рішення підкреслює серйозність обвинувачень і масштаб підозрюваних фінансових операцій.
Механізм легалізації: Швейцарія, офшори та криптовалюта
За даними НАБУ, кошти акумулювалися на рахунках фонду у банках Швейцарії. Саме там, у стабільній та престижній фінансовій юрисдикції, відбувалося їхнє накопичення та розміщення на депозитах. Родина “Сігізмунда”, як зазначено у матеріалах, отримувала додатковий дохід від відсотків.
Швейцарські рахунки відігравали ключову роль у схемі. Вони створювали ілюзію законності, перетворюючи сумнівні надходження на “чистий” капітал. Депозити, відсотки, фінансові інструменти — усе це, за версією слідства, було частиною ретельно вибудованої системи.
Паралельно використовувалися компанії на Маршаллових островах — класичний офшорний інструмент для приховування бенефіціарів. Через ці структури проходили мільйони доларів, що ускладнювало відстеження реальних отримувачів коштів.
Окремий елемент схеми — криптовалюта. За твердженням НАБУ, її застосовували для подальшого перерахування грошей на рахунки швейцарського фонду або для видачі готівки колишній дружині фігуранта. Такий підхід дозволяв мінімізувати слід транзакцій і розривати ланцюг між джерелом та кінцевим споживачем коштів.
Гроші, передані готівкою до офісу організації, фіксувалися у “чорній бухгалтерії” під назвою “Комплекс”. У цих записах окремо відображалися суми, пов’язані із “Сігізмундом”, та способи їх легалізації. Саме ця бухгалтерія стала, за словами детективів, одним із ключових доказів у справі “Мідас”.
Особисті витрати та моральний вимір справи
Матеріали слідства містять деталі про використання коштів. Частину, за версією детективів, спрямовували на навчання дітей у престижних закладах Швейцарії. Освіта за кордоном, що для багатьох українців є недосяжною мрією, у цьому контексті постає як елемент фінансової схеми.
Інша частина коштів акумулювалася на рахунках колишньої дружини фігуранта. Саме вона, за даними НАБУ, могла отримувати готівкові суми, видані у Швейцарії. Такий розподіл ресурсів виглядає як спроба диверсифікувати ризики та убезпечити активи.
У матеріалах також згадуються витрати на медичні послуги у клініці “Шугармену” (Цукермана) та покупки брендового одягу в київських бутиках. Ці деталі додають емоційного виміру справі: мільйони доларів, які могли б працювати на модернізацію енергетики, витрачалися на приватний комфорт.
Коли йдеться про енергетичний сектор, питання корупції набуває особливої гостроти. Це галузь, від якої залежить стабільність держави, тепло в оселях і світло в лікарнях. Кожен долар, виведений із системи, — це недобудована підстанція, відкладений ремонт, втрачені можливості.
Справа “Мідас” стає не лише юридичним процесом, а й моральним тестом для суспільства. Вона змушує замислитися, як глибоко можуть проникати тіньові фінансові потоки у стратегічні галузі та якою є ціна безкарності.
Розслідування НАБУ триває, і остаточну крапку поставить суд. Проте вже зараз зрозуміло: історія з 12,9 млн доларів для “Сігізмунда” — це не лише про конкретні цифри. Це про довіру, відповідальність і майбутнє країни, де енергетика має бути символом сили, а не джерелом прихованих мільйонів.
