Через сім років після скандальної пресконференції у Гельсінкі, де Дональд Трамп публічно поставив під сумнів висновки американської розвідки щодо втручання Росії у вибори 2016 року, американський президент знову готується до особистої зустрічі з Володимиром Путіним. Цього разу — на військовій базі США в Алясці.
Мета Трампа, за офіційною версією, — припинення війни в Україні. Однак аналітики та колишні високопосадовці попереджають: поспіх у підготовці та відсутність чіткого дипломатичного плану можуть дозволити Путіну використати момент у власних інтересах.
Під час першої каденції Трамп неодноразово ігнорував поради радників, виключав їх з переговорів із російським лідером і озвучував ідеї, схожі на ті, що активно просував Кремль. Одним із таких прикладів була пропозиція створити спільний «непроникний кібербезпековий підрозділ» США та РФ, від якої відмовилися одразу після повернення до Вашингтона.
У другій каденції ситуація змінилася — серед близьких до президента осіб практично немає відвертих критиків Путіна. Єдиний виняток — держсекретар Марко Рубіо, відомий своїми жорсткими заявами проти Кремля в минулому, однак навіть він пом’якшив тон, увійшовши до адміністрації.
Зустріч в Алясці стала можливою після переговорів спеціального посланця Трампа Стіва Віткоффа з Путіним у Москві. Віткофф — давній бізнес-партнер президента та девелопер без дипломатичного досвіду — зазнав критики за те, що зустрічався з російським лідером без присутності інших представників США і повторював кремлівські тези.
Критики побоюються, що Путін спробує повернути Трампа до лінії поведінки, яку той демонстрував у лютому, коли під час зустрічі в Білому домі різко критикував президента України Володимира Зеленського та висловлював теплі відгуки про російського лідера.
Аналітики Carnegie Endowment наголошують: головний тест полягає в тому, чи вдасться зберегти нинішню політику США, спрямовану на підтримку України та недопущення проросійського зсуву у Білому домі.
Експерти також нагадують, що у минулому Трамп надавав Путіну можливості для кулуарних розмов без свідків, забирав нотатки перекладачів і приховував зміст бесід навіть від власних радників. Така закритість, поєднана з імпровізаційним стилем, підвищує ризик непрогнозованих домовленостей.
Аналітики вказують: історія зустрічей Трампа з авторитарними лідерами — від Сі Цзіньпіна до Кім Чен Ина — не дала значних результатів. На їхню думку, Путін зацікавлений у символічному успіху, який можна подати як дипломатичну перемогу Росії, залишивши деталі на потім.
Фіона Гілл, колишня радниця Трампа з питань Європи та Росії, підкреслює: Путін прагне «угоди, яку можна покласти в банк», а Трамп не схильний до опрацювання деталей. Це створює потенційну прогалину, яку Кремль може використати, щоб просунути вигідні для себе умови «миру».
Таким чином, зустріч в Алясці може стати вирішальним моментом не лише для війни в Україні, а й для майбутньої конфігурації міжнародних відносин — із високим ризиком, що ініціатива опиниться в руках Кремля.
