Контекст вибухів і новий виток розслідувань
Підрив газогонів «Північний потік» і «Північний потік-2» восени 2022 року став однією з найрезонансніших подій енергетичної та безпекової історії Європи. Інфраструктура, що десятиліттями символізувала енергетичну залежність частини ЄС від Росії, раптом перетворилася на епіцентр глобального скандалу, розслідувань і взаємних звинувачень. Вибухи у Балтійському морі зруйнували не лише труби — вони підірвали довіру між партнерами, оголили політичні протиріччя та загострили питання відповідальності.
На цьому тлі розслідування різних країн — зокрема Німеччини, Данії та Швеції — намагалися зібрати докази й відтворити хронологію подій. Версії змінювалися, підозри ширилися, а кожен новий витік інформації ставав медійною сенсацією. Саме в такому напруженому інформаційному полі з’явилася публікація німецького видання Spiegel, яка додала до історії новий, політично чутливий штрих.
Журналісти Spiegel, посилаючись на кількох співрозмовників в Україні, стверджують, що навесні 2022 року українці, яких пов’язують із підривом «Північних потоків», контактували з людьми, пов’язаними з ЦРУ. За словами джерел, раніше їхня інформація вже підтверджувалася німецькими слідчими, що додає ваги нинішнім твердженням.
У центрі уваги — не лише сам факт можливих контактів, а й їхній зміст. Йдеться про обговорення намірів здійснити атаку на російські газопроводи — інфраструктуру, яка приносила Москві мільярдні прибутки та, як наголошують українські джерела, фінансувала війну проти України. Така постановка питання надає історії не лише кримінального, а й глибоко політичного виміру.
З огляду на чутливість теми, реакції сторін були стриманими й обережними. У пресслужбі ЦРУ інформацію, що базується на анонімних джерелах, назвали «цілковито неправдивою». Проте сам факт появи такої публікації знову підняв хвилю дискусій у Європі та США.
Зустрічі на Подолі: початок обговорень
За даними Spiegel, перша зустріч відбулася навесні 2022 року в Києві, на Подолі — історичному районі столиці. Це був період, коли українські сили вже відбили російський наступ на Київ, а країна переживала складний, але переломний момент війни. Саме тоді, як стверджується, українська команда вперше поділилася своїми намірами щодо «Північних потоків».
Йдеться про обговорення ідеї удару по газогонах як по символу й джерелу фінансування російської агресії. За словами співрозмовників видання, представники, пов’язані з ЦРУ, нібито з цікавістю вислухали пропозицію і не заперечували проти неї на початковому етапі. Така реакція могла бути продиктована прагненням отримати більше інформації та зрозуміти реальні можливості української сторони.
Згодом відбулися нові зустрічі, під час яких обговорювалися технічні деталі. За інформацією Spiegel, у якийсь момент українські учасники навіть припустили, що американська сторона може допомогти з фінансуванням. Це створювало відчуття, що ідея не зустріла негайного спротиву.
Однак на пізніших етапах, як стверджують джерела, позиція США змінилася. Представники, пов’язані з ЦРУ, почали відмовляти українців від реалізації задуму. Зрештою, за даними публікації, представник ЦРУ в Києві навіть звертався до Офісу президента України із вимогою відкликати операцію.
Цей сюжет додає історії складності: якщо контакти й справді мали місце, то мова може йти не про спільну змову, а про спроби вплинути на рішення та запобігти потенційній ескалації. Саме ця двозначність і робить розслідування настільки резонансним.
Попередження розвідок і реакція Німеччини
У червні 2022 року, за даними Spiegel, розвідка Нідерландів отримала інформацію від джерела в Україні щодо планування атаки на «Північні потоки». У повідомленні нібито містився опис задуму та навіть очікувана дата операції. Ці дані були передані до ЦРУ, а також німецьким службам.
Американська сторона, як стверджується, також поінформувала Берлін. Проте в Німеччині попередження сприйняли скептично, адже воно надійшло вже після вказаної дати можливого проведення операції. Така невідповідність послабила довіру до отриманої інформації.
Цей епізод демонструє, наскільки складною є система міжнародного обміну розвідданими. Навіть коли інформація передається між союзниками, її оцінка залежить від контексту, часу отримання та попереднього досвіду співпраці. У випадку з «Північними потоками» кожна затримка або неточність могли мати вирішальне значення.
Після вибухів у вересні 2022 року питання відповідальності стало центральним у європейській політиці. Розслідування тривали, але остаточні висновки довгий час залишалися непублічними. На цьому тлі будь-яка нова інформація, зокрема з посиланням на ЦРУ чи українську сторону, миттєво набувала політичної ваги.
Історія з попередженням також підкреслює, що навіть у межах стратегічного партнерства між США, Німеччиною та іншими країнами існують різні рівні довіри та різні підходи до оцінки ризиків.
Судові процеси і політичні наслідки
У листопаді 2025 року в Німеччині було взято під варту екстрадованого з Італії українця Сергія Кузнєцова, якому інкримінують участь у підриві «Північних потоків» у 2022 році. Він залишається у слідчому ізоляторі, а справа продовжує розглядатися німецькими органами.
Водночас у жовтні суд у Варшаві відмовився передати німецькій стороні іншого підозрюваного — українця Володимира Журавльова — та звільнив його. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск публічно схвально оцінив це рішення, що додало історії нового політичного виміру.
Ці рішення демонструють, наскільки різними можуть бути підходи країн ЄС до справи «Північних потоків». Для Німеччини це питання безпеки та відповідальності за атаку на критичну інфраструктуру. Для Польщі — частина ширшого геополітичного контексту, де енергетична незалежність від Росії є стратегічною метою.
Публікація Spiegel знову повернула дискусію в центр європейського порядку денного. Чи були контакти з ЦРУ? Чи намагалися США зупинити атаку? Чи могла українська ініціатива розвиватися без зовнішньої підтримки? Поки що ці питання залишаються без остаточних відповідей.
Але очевидно одне: історія «Північних потоків» — це не лише кримінальна справа. Це дзеркало сучасної Європи, де переплітаються війна, енергетика, дипломатія і складні союзницькі відносини. І кожна нова публікація, як-от матеріал Spiegel, нагадує: за сухими формулюваннями стоять рішення, що впливають на долю континенту.
