Після майже сорока років позбавлення волі в одному з британських пенітенціарних закладів історія Пітера Саллівана отримала несподіваний поворот: Апеляційний суд Лондона у вівторок скасував його вирок за вбивство, винесене ще у 1987 році. У центрі справи опинилися свіжі результати аналізу ДНК — зразки, витягнуті з місця злочину, не відповідали генетичному профілю Саллівана, що зробило засудження безпідставним. Рішення суддів одразу ж спричинило запитання про надійність британської судової системи і ефективність механізмів апеляційного перегляду.
Пітер Салліван, нині 68-річний громадянин Великої Британії, провів за ґратами 38 років за вбивство 21-річної Діани Сіндалл, яка у серпні 1986 року зазнала жорстокого сексуального нападу під час повернення додому з пабу в Біркенгеді поблизу Ліверпуля. Спершу поліція опиралася на свідчення та обставини справи, а суд визнав Саллівана винним у френетичному насильстві. З того моменту його прізвисько у таблоїдах — «Звір Біркенгеда» — стало символом однієї з найгучніших судових помилок країни.
У 2008 році Салліван уперше звернувся до Комісії з перегляду кримінальних справ (Criminal Cases Review Commission), проте тоді його клопотання відхилили. Наступні спроби — у 2019 та 2021 роках — також не давали результату доти, доки не з’явилися сучасні методи генетичної експертизи. Тільки коли у збережених зразках сперми з місця злочину провели повторний ДНК-аналіз, експерти підтвердили невідповідність отриманих даних ДНК Саллівана. Цей факт став вагомою підставою для перегляду справи, і суддя лорд-юстис Голройд заявив: «З огляду на нові докази неможливо вважати вирок безпечним».
Новина про звільнення довічного ув’язненого сколихнула суспільство. Через відеозв’язок із в’язниці у Вейкфілді Салліван не стримав емоцій: він заплакав і закрив обличчя рукою, коли почув постанову про негайне звільнення. У своїй заяві, зачитаній адвокатом, він висловив глибоке співчуття сім’ї жертви: «Це була жахлива трагедія, і я відчуваю біль, який вона принесла. Однак мені довелося терпіти мучителі роки за злочин, якого я не вчиняв».
Даян Сіндалл загинула в 1986 році у віці 21 року. Поліція Мерсісайду
Критики звернули увагу на роль Комісії з перегляду кримінальних справ: орган відмовився направити справу Саллівана до суду ще в 2008 році, хоча нині визнає, що не мав змоги провести такий ДНК-тест раніше. Раніше в результаті апеляційного перегляду техногенних помилок був виправданий Ендрю Малкінсон, відсидівши 17 років за згвалтування, якого не скоював. На думку колишнього керівника розслідувань благодійної організації Appeal Джеймса Берлі, звільнення Саллівана вчергове засвідчує, що чинна система апеляцій не здатна оперативно виявляти та виправляти судові помилки.
Поліція графства Мерсісайд одразу після рішення суду поновила розслідування у справі Діани Сіндалл. Вони перевірили ДНК понад 260 потенційних підозрюваних, проте жоден із них не дав збіг. Детектив-інспектор Карен Джондрилл висловила співчуття родині загиблої та запевнила, що поліція «зробить усе можливе, щоб знайти особу, якій належить знайдене на місці злочину ДНК».
Випадок Саллівана став найбільш тривалим серед живих засуджених за помилковим вироком у Великій Британії. Він також підняв низку важливих питань: як зберігати біологічні докази, щоб їх було можливе перевірити новими методами, як забезпечити швидкий апеляційний процес, і як відшкодовувати довгі роки незаконного ув’язнення. Законодавці вже заявили про необхідність реформувати Комісію з перегляду справ та скоротити строки для повторного розслідування за наявності підозри на помилкове засудження.
Нові ДНК-технології дають шанс викрити старі помилки, але наступний крок — це зміна процедури розгляду справ і створення механізмів швидкої реакції на нові докази. Історія Пітера Саллівана нагадує про крихкість правосуддя і відповідальність, яку несе кожен учасник судового процесу. Лише суворе й гуманне ставлення до доказів і непохитна готовність виправити власні помилки здатні гарантувати, що одна людина не проведе за ґратами свої найкращі роки' життя без вини.
