Коли 46-річний Ашраф Зугайєр почув у жовтні 2023 року про захоплення заручників палестинськими бойовиками, він зрозумів, що його довічний вирок може бути переглянуто. І це сталося: у січні 2025 року він виїхав на вулиці Східного Єрусалима в оточенні прихильників, святкуючи свободу після понад 20 років у в’язниці.
Усього за 30 миль звідти Това Сіссо з жахом дивилася на кадри святкування. Її мати, Розана, пережила Голокост, але загинула у теракті 2002 року, який організував Зугайєр.
«Бачити, як його звільняють і вітають, – це ніби знову пережити той жахливий день», – сказала Сіссо. «Життя, яке я знала, було вкрадене в мене тоді, і тепер це повторюється».
Ізраїльтяни пережили момент національного єднання, коли звільнені заручники возз'єдналися з сім’ями після кривавого нападу 7 жовтня 2023 року, внаслідок якого загинуло 1200 осіб, а ще 250 були викрадені. Але водночас багатьох шокувало те, що серед звільнених палестинців були засуджені за вбивства, зокрема й Зугайєр.
Для палестинців цей обмін став символом надії. Більшість звільнених Ізраїлем осіб були затримані без суду або за дрібні правопорушення. Але водночас на волю вийшли і понад 200 ув’язнених, засуджених за вбивства та терористичні атаки.
В Ізраїлі Зугайєра вважають терористом, відповідальним за загибель невинних людей. У 2002 році, коли хвиля вибухів сколихнула країну, він допоміг смертнику дістатися до автобуса в Тель-Авіві, де той підірвав себе. Загинули шестеро осіб, зокрема 19-річний студент із Шотландії Йоні Джеснер. Його родина пожертвувала його органи, і одну з нирок пересадили маленькій палестинській дівчинці.
«Нашою метою не було вбивати цивільних, нас змусили», – заявив Зугайєр після звільнення, ухиляючись від запитань про жаль.
Його батько, Мунір, називає сина «героєм»:
«Можна сісти у в’язницю за злочин, а можна – за боротьбу. Я не батько злочинця, я батько героя».
Після повернення додому Зугайєр провів скромне святкування у дворі батьківського будинку, де родичі роздавали солодощі. Але вже ввечері ізраїльські військові увірвалися до будинку, затримавши кількох його братів за підозрою у святкуванні, пов’язаному з ХАМАС.
Через місяць їх звільнили, але поліція пред’явила звинувачення Зугайєру за поїздку у відкритому кузові пікапа в день звільнення – технічне порушення, за яке йому загрожує штраф.
Кожен новий обмін полоненими лише загострює протиріччя.
«Відпустити вбивцю мого брата було важко», – зізнається Нір Цінгер, чий брат Офер загинув у теракті 2002 року. «Але якщо це рятує нинішніх заручників, можливо, воно того варте».
Водночас серед самих палестинців немає єдності щодо нападу 7 жовтня. Дехто, як Ахмед Юсеф, колишній член ХАМАС, називає цю атаку «жахливою помилкою», яка лише призвела до руйнування Гази.
Поки Ізраїль і ХАМАС продовжують угоди про обмін, емоції на обох сторонах не вщухають. Кожна звільнена особа – це чиєсь втрачене життя, чиєсь зруйноване майбутнє, і чим більше триватиме цей конфлікт, тим глибшими будуть ці рани.
