У своїй квартирі на Верхньому Вест-Сайді Нью-Йорка доктор психології Марсіа Бреннер набирає номер і міцно притискає слухавку до вуха, бо дедалі гірше чує. Їй сто років, вона частково сліпа і вже не може читати власні нотатки, та кілька разів на тиждень протягом 45 хвилин приймає пацієнтів телефоном.
Після переходу на віддалену роботу під час пандемії Covid-19 доктор Бреннер помітила, що все частіше просить клієнтів повторити подробиці, які колись знала напам’ять. Для неї це найболючіший наслідок віку, але вона не може дозволити собі піти на пенсію, бо боїться підвести тих, хто потребує допомоги.
Її син Евен згадує сімейні корені в Мінському регіоні Білорусі і порівнює ставлення матері до пацієнтів із традиційною східноєвропейською гостинністю: “Вона не може сказати ‘ні’ тому, хто приходить по допомогу”. Коли doktор Бреннер потрапила в лікарню з переломом стегна, пацієнти телефонували, щоб дізнатися, коли вона повернеться до роботи. І вона повернулась: для неї це “режим роботи”, у якому вона відчуває себе собою.
За понад шістдесят років практики доктор Бреннер бачила зміну поколінь клієнтів, які зверталися до неї з депресією, самотністю й проблемами в стосунках. Найбільше вона підкреслює: “Доброму психотерапевту потрібна здатність уважно слухати те, що відбувається зараз, а не минулого тижня”. Син-психіатр Даніель зазначає, що вона дає практичні поради й “оживає”, коли слухає людей, хоча за останні два роки пам’ять значно погіршилася. Єдині спогади, які зберігаються чітко, — це веселі єврейські пісні, тоді як особисті історії згадуються з трудом.
У квартирі, де разом із чоловіком Марліном (“Баззом”) вони живуть із моменту весілля в 1963 році, на стінах висять його абстрактні полотна, а в кутку стоїть рояль Steinway, який вона колись вміла грати, але зараз не може читати ноти через дистрофію сітківки ока. Вони обоє мають докторські ступені Колумбійського університету, а у 2021 році 90-річний Марлін видав книгу “Терапевт у вашому серці”. Напевне, їхній спільний досвід підтримує її віру у важливість роботи.
Поєднавши строгий режим харчування, регулярні вправи, домашню кухню та підтримку родини, вона продовжує пити вітаміни й навіть тренувати пам’ять. Проте щоденне пробудження приносить запитання: “У чому сенс, якщо спогади тануть?” Відчуття втрати пам’яті доктор Бреннер переживає кожної миті, але під час сесії може знову стати “старою собою”.
Пацієнти, котрі роками довіряли їй свої найпотаємніші думки, й досі рекомендують її друзям. Колишня клієнтка Кендіс Беланофф, яка в 1998–2004 роках грала у панк-рок гурті та переживала творчий спад, згадує, як доктор Бреннер “підштовхнула її до життя”: завдяки порадам вона поступила до аспірантури, одружилася й народила дитину. Кандидат медичних наук з Гарварду визнає: “Можливо, вона досі працює, тому що ми всі їй винні гроші”.
Сьогодні вона відмовляє потенційним новим клієнтам, щоб не брати на себе зайвого навантаження, але справжніх дилем у терапії, на її думку, небагато: “Низький рівень інтелекту — це єдине, з чим не впораєшся”, — віджартовується доктор. До останнього часу вона не втрачала жодного пацієнта, зберігаючи гнучкі умови оплати для тих, хто не має страховки.
У житті Марсії Бреннер переплелися особисті та історичні події: народжена в Брукліні донька єврейських емігрантів із Росії, вона закінчила бакалаврат у Brooklyn College, а потім поїхала до Єрусалима. Під час Першої арабо-ізраїльської війни вона працювала з кодами в Хагані — спогади, які тепер згадуються з великим зусиллям. У 1948 році вона врятувала під обстрілами підлітків, потім повернулась до США й присвятила себе психології.
Попри виклики віку, вона змінила уявлення про межі професійного довголіття. Своєю відданою працею доктор Бреннер доводить, що справжня цінність терапевта полягає не в гарній пам’яті, а в умінні бути присутнім, уважно слухати і давати пораду, яка змінює життя. Коли вона питає пацієнта “Розкажіть ще раз”, вона не просить повторення — вона створює простір безпечного довір’я, де важливим є не минуле, а те, що людина відчуває зараз. Саме це дає відповіді на найскладніші запитання й робить її справжнім майстром слушного слова навіть у віці, коли світ здається невблаганно зникаючим.
