У квітні 2025 року в Білому домі сформували міжвідомчу робочу групу за участю NSC, Держдепу, Мінфіну та Пентагону для розробки варіантів тиску на Росію задля пришвидшення мирних переговорів між Москвою та Києвом.
Однак уже в кінці травня ключові фахівці з національної безпеки, зокрема головний спеціаліст із питань Європи та Росії Andrew Peek, були звільнені в рамках масштабного очищення штатів NSC. Через дефіцит персоналу та явне небажання президента Дональда Трампа переймати конфронтаційну позицію проти Путіна робота групи фактично припинилася.
Трамп у своїй передвиборчій кампанії обіцяв припинити війну в Україні в перший день свого президентства, але від початку 2025 року зіштовхнувся з відсутністю реальних проривів. Нещодавно він заявив, що може взагалі відмовитися від просування мирного процесу, спричинивши глибоке занепокоєння серед європейських союзників.
Лідери G7 у Канаді почули, що Трамп вважає виключення Росії з G8 помилкою, а деякі сенатори-республіканці, зокрема Lindsey Graham, закликають до нових жорстких санкцій проти Кремля.
Ідеї міжвідомчої групи охоплювали економічний та енергетичний тиск: від розробки спеціальних санкційних пакетів до стимулів для сусідніх пострадянських держав, таких як Казахстан, посилити контроль над обходом обмежень. Обговорювали варіанти секретних операцій і багатосторонніх угод з ЄС і НАТО, щоб змусити Москву сісти за стіл переговорів. Проте без підтримки з боку президента та через кадровий розрив у NSC стратегічні напрацювання так і залишилися на рівні «мозкового штурму».
Зліва направо: прем'єр-міністр Канади Марк Карні, президент Трамп та прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер у понеділок на саміті G7 у Кананаскісі, Альберта. Кенні Голстон
Припинення роботи групи збіглося з призупиненням спільної протидії дезінформації та саботажу Росії, про що Reuters вже писав у березні. Це демонструє загальну слабкість американської дипломатії: навіть існування таких ініціатив не гарантує їх реалізації без чіткої волі вищого керівництва. У розпал загострення конфліктів на Близькому Сході та можливого розширення санкцій ситуація виглядає особливо тривожною.
Київ і його союзники в НАТО сприйняли цей крок як сигнал про зміну підходу Вашингтона до війни в Україні. Відсутність нових інструментів тиску на Росію може затягнути конфлікт і знизити шанси на досягнення припинення вогню. Дипломати в Вашингтоні говорять про «глибоке розчарування» (deep frustration) і наполягають на необхідності активізації роботи з санкційними списками, куди вже входять енергетичні компанії та високопосадовці з Кремля.
Не виключено, що за результатами літнього саміту НАТО США змушені будуть створити нові робочі механізми або відновити розформовану групу. Тим часом експерти знялися зі стін Білого дому, а плани зі школи Джеймса Гервіта (NSC spokesman James Hewitt) про нові варіанти санкцій залишилися недокументованими. Частина радників пропонує «перезавантажити» підхід і залучити до роботи Конгрес та провідні аналітичні центри, щоб компенсувати кадровий дефіцит у національній безпеці.
Міжнародні оглядачі зазначають, що без узгодженої політики США втрачають вплив на ситуацію в Європі та Східній Європі. Європейські столиці стурбовані, що подальше гальмування мирних ініціатив погіршить безпековий клімат і дасть Росії змогу нарощувати військовий потенціал без широких міжнародних обмежень. Аналітики з Atlantic Council вже закликають до створення «треків» переговорів з ООН і ЄС як альтернативи міжвідомчим групам у Білому домі.
Отже, розпуск Робочої групи з тиску на Росію демонструє як кадрову, так і політичну кризу в зовнішній політиці адміністрації Трампа. Поки що найефективнішим інструментом залишаються санкції, які підтримують і Сенат, і Палата представників, але відсутність координації між NSC та держорганами підриває очікування союзників. Українське питання все більше перетворюється на лакмусовий папірець того, чи дотримається США принципу непохитної підтримки Києва в умовах нових викликів безпеці.
Українські рятувальники на місці російського ракетного удару в Києві, Україна, у вівторок. Геня Савілов
