Адміністрація Дональда Трампа зробила безпрецедентний крок, повідомивши Гарвардський університет про втрату права на отримання нових федеральних грантів на дослідження. Цей різкий сигнал пролунав у формі офіційного листа від міністерки освіти Лінди Макмегон до президента Harvard Алана Ґарбера. У листі Гарвард звинувачують у «катастрофічному управлінні», «расизмі» та «відході від академічної досконалості».
У листі, написаному з використанням заголовних літер для підсилення емоційності, йдеться: «Гарвард не повинен більше подаватися на федеральні гранти, оскільки їх більше не буде». Причиною такого рішення названо ігнорування вимог уряду щодо контролю за політиками університету, зокрема відсутність належної реакції на антисемітизм, використання расових критеріїв при відборі студентів, а також брак представництва консервативних викладачів у академічному складі.
Реакція Harvard не забарилася: в офіційній заяві представники вишу назвали дії адміністрації «неправомірним тиском» і спробою встановити безпрецедентний контроль над вищою освітою. Університет наголосив, що продовжить дотримуватися закону, боротися з антисемітизмом і захищати свободу поглядів, а також оскаржуватиме незаконне втручання уряду в академічні процеси.
Це загострення конфлікту між Білим домом і провідним університетом США стало черговим кроком у ширшій кампанії Трампа проти елітних освітніх закладів, які, на думку його адміністрації, просувають ліберальні цінності і дискримінують консервативні погляди. Гарвард у центрі цього протистояння — зокрема через його вплив, престиж і доступ до величезних фінансових ресурсів. Попри те, що університет має ендаумент у понад 53 мільярди доларів, майже 700 мільйонів доларів на рік він отримує саме у вигляді федерального фінансування для досліджень, що становить близько 11% річного бюджету.
Фонди Гарвардського університету складаються з тисяч фондів, багато з яких мають правила, які обмежують використання грошей. Коді О'Лафлін
У попередні місяці адміністрація Трампа вже погрожувала скасуванням податкових пільг Гарварду, а також надіслала список вимог, серед яких: аудит викладачів на предмет плагіату, звітність щодо міжнародних студентів, звинувачених у порушеннях, і впровадження зовнішнього нагляду за ідеологічним балансом академічних програм. Хоча офіційно було заявлено, що цей лист був «помилково надісланий», тиск на університет лише посилився.
Нині йдеться не про скорочення вже виділених коштів, як було раніше, а про повне припинення подальшого фінансування. Така стратегія, на думку експертів у сфері освіти, є більш системною і складнішою для оскарження в суді, навіть якщо вона викликає юридичні запитання. Представники університету вже подали позов проти уряду, посилаючись на порушення Першої поправки до Конституції США (свобода слова) та Закону про адміністративну процедуру, що обмежує дії федеральних агентств.
Загроза, яку створює ця заборона, є не лише символічною — вона має реальні фінансові наслідки. Хоча Гарвард має колосальний ендаумент, більша його частина є жорстко цільовою, тобто не може бути використана для заміщення втраченого грантового фінансування. Університет вже почав розробляти фінансові резервні сценарії, включно з виходом на ринки облігацій.
У своєму листі Макмегон також вказує, що багатство Гарварду є заслугою американської економічної моделі, яку сам університет «зневажає у своїй риториці». Вона написала: «Ваш ендаумент — це не заслуга виключно Гарварду. Це результат вашого існування в межах економіки США, яку ви навчали зневажати». Ці слова влучно ілюструють тон листа, що поєднує ідеологічну атаку з фінансовим тиском.
Ця ситуація стає тестом не лише для Гарварду, а й для всієї американської системи вищої освіти. Інші провідні університети уважно спостерігають за розвитком подій, адже такий прецедент може бути використаний для подальшого тиску на інститути, які не відповідають ідеологічним критеріям уряду.
Хоча ще невідомо, чи витримає нова тактика адміністрації юридичний розгляд, цілком очевидно, що напруження між Білим домом і академічною спільнотою лише зростає. Для Гарварду — це не просто боротьба за гроші, це битва за автономію університету, за академічну свободу і за право не погоджуватися з політичною кон’юнктурою.
