Албанія поставила на гучний символ цифровізації: АІ-міністр Diella, створений для зменшення корупції в Албанії та «очищення» держзакупівель. Ідея проста: менше контакту з чиновником — менше шансів на хабар. На практиці ж політика вперлась у людей, які пишуть код.
Diella — не «міністр з питань ШІ», а ШІ в уряді як вітрина реформи: аватар допомагає громадянам отримувати державні послуги онлайн та має перейти до аналізу тендерних заявок. Її роботу, за задумом, можна перевіряти через аудит алгоритмів.
Та в січні 2026-го з’явився сюжетний «злам»: прокуратура пов’язала керівників державної агенції, що відповідає за цифрову інфраструктуру (включно з Diella), із підозрами у маніпуляціях контрактами. Директорку та заступника помістили під домашній арешт, формально без вироку й без остаточних обвинувачень.
За даними редакції Дейком, ця історія показує слабке місце будь-якої «антикорупційної автоматизації»: якщо державні ІТ-системи контролює вузьке коло посадовців, то ризик «переналаштувати правила» зберігається — просто корупція мігрує з кабінету в бек-офіс.
Політичний контекст очевидний: Еді Рама просуває цифровізацію як доказ модернізації держави та аргумент для вступу до ЄС. Єврокомісія визнає певний прогрес, але прямо зазначає: корупція лишається поширеною у вразливих секторах.
Саме тому Diella стала «сонцем» у брендингу прозорості: держава обіцяє, що машинне рішення не проситиме «відкат» і не втомлюватиметься. Але алгоритм не існує без даних, доступів і адміністраторів — тобто без політичної економії контролю.
Розробник платформи — агентство, яке керує ключовими реєстрами й електронними сервісами. Це концентрує владу: той, хто має ключі від системи, має й важелі впливу на тендери, черги, пріоритети в обробці заяв. І саме тут виникає спокуса «підкрутити» результат.
Прокуратура SPAK (Спецструктура проти корупції й оргзлочинності) стала центральним актором останніх років: ЄС у своїх оцінках відзначає її результати щодо високорівневої корупції. Але паралельно в країні точиться суперечка про якість процедур і суспільну втому від гучних справ.
Цифрові рішення в такому середовищі легко перетворюються на політичний щит: «це вирішила система». Саме тому експерти з data governance наголошують: прозорість — це не аватар на екрані, а правила доступу до даних, журналювання дій і незалежний контроль.
Diella вже використовувалась як помічник у сервісах e-Albania, зменшуючи необхідність «нести папірці» й «домовлятися» в коридорах. Цей ефект реальний: менше ручної взаємодії — менше побутової корупції. Але великі гроші — не в довідках, а в контрактах.
Коли Diella перейде до оцінки заявок на закупівлі, постане питання критеріїв: що саме оптимізує модель — ціну, строки, досвід, ризики зриву? Без чітких правил будь-яка «імпарціальність» стає вразливою до підміни: достатньо змінити ваги або вхідні дані.
У Албанії це додатково болюче через репутаційний фон: міжнародні індекси й дослідження роками описують корупцію як системну перешкоду для розвитку та інвестицій. Тому технологічна обіцянка «виправити все кодом» виглядає привабливо — і ризиковано.
Скандал навколо розробників підсвічує ключовий парадокс: щоб ШІ зменшував корупцію, держава має бути здатна контролювати власних адміністраторів. Тобто потрібні незалежні інспекції, публічні реєстри рішень, зовнішній аудит і відповідальність за втручання.
Важливо й те, як влада реагує. У матеріалах про справу звучить теза: розслідування не «замели під килим». Це може працювати як аргумент на користь інституційної зрілості — якщо процес буде прозорим і доведеним до кінця.
Окремий вимір — інформаційні маніпуляції. У грудні 2025-го українським медіа навіть підсовували фейк про «арешт» Diella за хабар у біткоїнах; фактчекери пояснили, що це сатирична вигадка. Коли навколо теми багато диму, суспільство легше зводить усе до цинізму.
Для ЄС кейс Diella — не екзотика, а практичне питання відповідності стандартам: чи здатна держава забезпечити чесні держзакупівлі, захист даних і підзвітність рішень. «ШІ в уряді» тут радше інструмент, ніж доказ — доказом є процедури.
Що може спрацювати? Перше — «дві пари очей»: незалежний аудит коду, даних і логів доступу, бажано з міжнародною участю. Друге — публікація принципів відбору в закупівлях і механізмів оскарження, щоб бізнес бачив не аватар, а правила гри.
Третє — розділення повноважень: якщо одна структура одночасно володіє платформою, тендерною логікою та доступами, вона стає «вузьким горлечком» для впливу. Для антикорупційної реформи потрібні запобіжники проти монополії на дані.
У підсумку Diella може залишитися корисним сервісом — або стати символом «AI-вітрини», що не змінює реальних стимулів. Скандал із підозрами проти розробників не доводить, що ШІ приречений; він доводить, що без прозорості, аудиту алгоритмів і контролю доступів ШІ лише переносить ризики в іншу точку системи.
