Промислове виробництво Німеччини скоротилося на 4,3% у серпні порівняно з липнем — найгірший показник із початку 2022 року. Основний удар припав на автомобільний сектор, де випуск знизився на 18,5%, повідомило агентство Destatis.
Офіційне пояснення — сезонні канікули та перехідні періоди на заводах. Але глибина спаду свідчить про системні проблеми, що накопичуються у німецькій економіці. Дані про четверте поспіль падіння фабричних замовлень лише посилили песимізм.
Німеччина, колись «локомотив» європейського експорту, нині буксує між енергетичним шоком, торговими тарифами та жорсткою конкуренцією Китаю. Економісти Bloomberg зазначають, що промисловість, особливо автоіндустрія, більше не тягне зростання ВВП.
Серед найболючіших новин — зниження прогнозу прибутку BMW AG через слабкі продажі у Китаї та додаткові витрати, спричинені тарифами США й ЄС. У вересні Robert Bosch GmbH оголосила про скорочення ще 13 000 робочих місць у підрозділі автозапчастин.
«Ці цифри демонструють структурні проблеми німецької промисловості, — каже Карстен Бржеські з ING. — Ми бачимо реальну загрозу технічної рецесії, якщо спад триватиме й восени». Індекс ділових очікувань продовжує знижуватись четвертий квартал поспіль.
Аналітики наголошують, що старіння населення, бюрократичний тиск і повільна цифровізація ускладнюють адаптацію до нової промислової доби. Попри обіцянки канцлера Фрідріха Мерца, реформи просуваються повільно, а настрої бізнесу залишаються пригніченими.
Фінансова політика уряду поки не переконує. Хоч прогнози зростання на 2025 рік піднято до 0,2%, ринки сумніваються, що цього вистачить для виходу з дворічного періоду стагнації. Прогноз на 2026-й — 1,3% — виглядає надто оптимістичним.
Глава Бундесбанку Йоахім Нагель закликав уряд прискорити структурні реформи і активніше залучати іноземних фахівців, щоб компенсувати кадровий дефіцит у промисловості. Без цього, за його словами, «німічний Mittelstand» ризикує втратити динаміку.
Проблема автопрому — симптом ширшого захворювання. Коли колись глобальний еталон якості — німецьке машинобудування — поступається гнучкішим азійським конкурентам, модель «експорту складних технологій» стає економічно вразливою.
Високі енерговитрати після відмови від російського газу продовжують душити промисловість. Підприємства вимагають енергетичних субсидій або повернення до довгострокових контрактів, інакше частина виробництв може мігрувати у Східну Європу чи Туреччину.
Уряд Мерца балансує між фіскальною дисципліною та необхідністю стимулювати інвестиції. З одного боку — вимоги ЄС до бюджетного дефіциту, з іншого — тиск бізнесу на зниження податків та дерегуляцію. Поки що рішення виглядає половинчастим.
Промислові аналітики очікують, що осінні дані знову покажуть мінус. Зниження виробництва в металургії, хімії та електроніці вже триває. Індекс промислового клімату Ifo тримається на мінімальних рівнях із 2020 року, відображаючи слабкість попиту.
Автовиробники намагаються перебудуватись. Volkswagen, Mercedes і BMW вкладають у електромобілі, але стикаються з ціновим тиском BYD та Geely. Німецькі електрокари поки що надто дорогі для масового сегмента, що відкриває нішу для Китаю.
Експортери скаржаться на логістичні затримки, нестачу кадрів і складність отримання дозволів на розширення. Дефіцит інженерів і техніків стає ключовим обмеженням, а міграційна політика Берліна не встигає за реальністю ринку.
Серед довгострокових рішень — автоматизація, штучний інтелект та зелені технології, але для їхнього впровадження потрібні інвестиції, яких нині бракує. ЄС обіцяє підтримку через фонд Net-Zero Industry Act, проте бюрократія гальмує доступ до грантів.
Німеччина стоїть перед історичним вибором: або модернізує промисловість і ринок праці, або ризикує перетворитись із «економічного серця Європи» на повільний континентальний механізм. Сигнали з серпневого звіту — тривожний дзвінок для всієї Європи.
