Історія Джооста Клейна – це історія юного таланту, який мав шанс підкорити Європу на одному з наймасовішіх музичних фестивалів, але доля вирішила інакше. Минулоріч на фіналі Євробачення, коли Клейн був у піку своєї популярності завдяки хіту «Europapa», все змінилося за кілька годин. Артист, який написав пісню як данину пам’яті своєму покійному батькові, був несподівано дискваліфікований організаторами конкурсу через те, що його, за їх словами, було помічено в погрозливій поведінці щодо операторки, що знімала його за лаштунками.
За словами самого Клейна, інцидент розпочався під час репетиції, коли він, вдягнений у комічно великий синій костюм, опинився у центрі непорозуміння. Артист пояснив, що знаходився в зоні, яку вважав закритою для зйомок, і намагався встановити контакт із операторкою, аби залагодити ситуацію. Проте, його спроби зазнали невдачі, і організатори Євробачення прийняли рішення виключити його з фінального ефіру. Цей момент, який Клейн описує як “болючий та незабутній”, досі тінню ховається над його кар’єрою.
Незважаючи на це, музична кар’єра Клейна не зупинилася. За останній рік артист здобув велику популярність у Європі: його музика слухається мільйони разів на стрімінгових сервісах, а новий альбом «Unity», випущений у лютому, отримав схвальні відгуки критиків у Нідерландах. У цьому альбомі Клейн відкрито звертається до теми розчарування та болю, що залишився після інциденту на Євробаченні. На деяких треках він використовує як елементи агресивної ритміки, так і меланхолійні мотиви, що символізують його внутрішню боротьбу.
«Я бажаю, щоб я міг забувати все швидко, або, принаймні, відпустити це. Але це не мій шлях», – зізнається Клейн у одному з інтерв’ю, додаючи, що спогади про той день переслідують його навіть під час виступів. Він говорить про свої труднощі з переживанням втрати батьків: обидва його батьки померли, коли він був ще підлітком, і лише музика допомогла йому пережити цей важкий період. Таким чином, інцидент на Євробаченні для нього став ще однією трагедією, яку він повинен подолати.
Попри те, що багато хто вважає, що події минулого вже залишилися в історії, для Клейна вони досі мають величезне значення. «Кожен раз, коли я виходжу на сцену, мені згадується той день, коли я не зміг просто забути. Я плачу всього через три хвилини, і це знову нагадує мені, що минуле все ще тут», – каже артист, перебуваючи на одній з концертів у Лондоні. Він не приховує, що відчуває себе покинутим організаторами Євробачення, які, за його словами, не надали належної підтримки, навіть коли він шукав допомоги у вигляді терапії для подолання емоційного шоку.
Цікаво, що незважаючи на всі негаразди, реакція фанатів залишається неоднозначною. На одному з його останніх концертів у Лондоні, публіка, переважно складаючися з жінок, вигукувала голосні гасла проти організаторів конкурсу. Це свідчить про те, що спільнота Євробачення розділилася: одні підтримують артиста, інші ж наполягають на тому, що правила повинні дотримуватися незалежно від популярності виконавця. Таке розділення викликало справжню бурю в соцмережах, де обговорення інциденту набуло широкого розголосу.
Джоост Клейн не планує більше слідкувати за Євробаченням. «Пекло, ні!» – так відгукується він, коли запитують, чи планує він дивитися конкурс цього року, який пройде в Базелі, Швейцарія. Для нього це символ розчарування та вічної боротьби з власним минулим. Він пам’ятає, як ще в дитинстві, в маленькому селі Бріцум на північному узбережжі Нідерландів, він з захопленням слідкував за виступами з інших країн, насолоджуючись музикою та різноманіттям культур, що відкривало перед ним нові горизонти. Ці спогади тепер контрастують із гірким досвідом, який залишився після інциденту.
Новий альбом «Unity» став своєрідною спробою Клейна об’єднати фанатів музики, незважаючи на всі розбіжності. Він вважає, що музика здатна лікувати душевні рани і долати бар’єри, які створюють численні суперечності. У своїх треках він об'єднує енергію бурхливої ритміки з глибокими, емоційними текстами, що розповідають про біль втрати, але й про надію на краще майбутнє. Один із хітів альбому, «Why Not?», відверто звинувачує організаторів Євробачення у викраденні його мрії, тоді як інший трек «United by Music» наголошує на тому, що справжня сила музики полягає у її здатності об'єднувати людей, незалежно від національності чи віку.
Клейн підкреслює, що його музика – це його спосіб подолати минулі травми та допомогти іншим, хто теж переживає важкі моменти. Він регулярно бачить, як під час його концертів навіть підлітки, що не володіють нідерландською, співають разом з ним, знаходячи в його піснях частинку свого власного болю та радості. «Це дає мені сили і впевненість, що, незважаючи на всі негаразди, ми можемо залишатися об’єднаними заради музики», – каже він, згадуючи, як він записує свої думки в журналі наприкінці кожного дня.
Попри все, досвід Євробачення залишається для Клейна болючим спогадом, який важко відпустити. Його історія є прикладом того, як навіть короткочасна подія може змінити життя і стати джерелом глибоких емоцій протягом багатьох років. Незважаючи на це, артист не дозволяє минулому визначати його майбутнє. Він активно працює над тим, щоб використати цей досвід як поштовх до розвитку, надихає своїх слухачів і доводить, що справжня сила полягає у здатності знаходити красу навіть у найважчих моментах життя.
Таким чином, історія Джооста Клейна – це не лише розповідь про дискваліфікацію на Євробаченні, а й про життєву боротьбу, мистецтво переживати втрати та перетворювати біль на творчість. Хоча сам конкурс залишається одним із найулюбленіших музичних заходів у світі, для Клейна він тепер асоціюється з гіркими спогадами, які важко забути. І все ж, його музика продовжує надихати, об'єднувати і доводити, що навіть після найболючіших розчарувань можна знайти шлях до єдності та нових перемог.
