Президент Трамп неочікувано наказав провести бомбардування кількох об’єктів ядерної інфраструктури Ірану, серед яких особливу увагу привернув підземний комплекс Фордо, закладений всередині гори.
Цей крок кинув виклик попереднім дипломатичним домовленостям та остаточно зруйнував шанси на проміжну угоду між США та Іраном щодо обмеження програми ядерного збагачення. Водночас експерти визначають чотири основні шляхи розвитку подій, кожен із яких по-різному вплине на регіональну стабільність та подальшу долю ядерної програми Тегерану.
Перший сценарій передбачає відновлення переговорів. Попри жорстку риторику й ультиматуми, Іран ще може погодитися на нові діалоги, якщо адміністрація США поєднає удари з відновленням дипломатичної ініціативи.
За умов значного послаблення санкцій та гарантій з боку світових гравців та збереження частини можливостей збагачення для мирних потреб, Тегеран теоретично здатен повернутися до столу переговорів.
Такий шлях вимагатиме від Вашингтона чіткого плану поступових кроків: початкові обмеження потужностей у Фордо мали б поєднуватися з відновленням роботи інспекторів МАГАТЕ й пропозицією нових форматів дипломатії у рамках Ради безпеки ООН.
Другий сценарій — прискорення виробництва збагаченого урану на існуючих чи прихованих об’єктах. Після ударів по Фордо Іран може активізувати роботу менших підземних або засекречених майданчиків для швидкого доведення рівня збагачення до військового.
Незважаючи на те що більшість аналітиків вважає зростання темпів виробництва маловірогідним через брак науковців і матеріалів, Тегеран має стійкий стимул — продемонструвати силу й відновити власну ядерну програму поза контролем МАГАТЕ. Приховані резервні центрифуги можуть дати ефект раптовості й викликати ще жорсткіші санкції чи нові удари по об’єктах, що спровокує високу напругу в регіоні.
Супутниковий знімок іранського заводу зі збагачення палива Фордо, що розташований на північний схід від міста Кум. Maxar Technologies
Третій сценарій пов’язаний із широкомасштабною ескалацією на Близькому Сході. Удар по важкодоступному комплексу Фордо може підштовхнути Іран до відповіді не лише ракетними ударами по союзниках США, а й до підтримки проксі-груп в Іраку, Лівані та Ємені.
«Хезболла» та інші маріонеткові формування можуть перейти до активних атак на американські бази чи танкери в Ормузькій протоці. У такому випадку зростуть ціни на нафту, посилиться криза довіри до безпеки постачання енергоресурсів, а регіон опиниться на межі відкритого конфлікту з багатьма залученими сторонами.
Четвертий сценарій — реальна зміна режиму в Тегерані. Найрадикальніший варіант полягає в тому, що під тиском кризових факторів та можливих внутрішніх заворушень влада «режимних кіл» не втримає монополію на силу, а Ісламській революційній гвардії вдасться провести путч чи встановити більш жорсткий авторитарний устрій. Попри гіпотетичну підтримку опозиційних рухів, реальні передумови для успішного «квітучого перевороту» викликають сумніви: внутрішня розвідка та силові структури вже давно очищені від ліберальних елементів. У разі загострення зовнішнього конфлікту можливі локальні заворушення, але швидше за все контроль залишиться за прокреалістичними елітами.
У будь-якому зі сценаріїв ключовими чинниками стануть стійкість керівної верхівки Ірану, лад у військових структурах та готовність США й міжнародної спільноти до послідовної політики. Зрештою, від вибору стратегії — ударно-дипломатичної або чисто силової — залежить, чи зуміють запобігти неконтрольованому розгортанню війни, чи світ опиниться перед новим витком хаосу в найважливішому енергетичному регіоні. Своєю чергою, надалі варто очікувати активізації переговорів, нових санкційних пакетів, розгортання союзницьких систем ПРО в Перській затоці та, можливо, відкриття інших прихованих ядерних майданчиків Ірану.
Президент США Дональд Трамп йде після звернення до нації в Білому домі у Вашингтоні, округ Колумбія, США, 21 червня 2025 року, після ударів США по ядерних об'єктах Ірану. Карлос Баррія
