Основна причина цього – в методології розрахунку індексу споживчих цін, яка не відображає реальні структури витрат домогосподарств у країні, що живе у стані повномасштабної війни.
Різниця між цифрами і реальністю: що не так з офіційною статистикою
Національний банк України фіксує зростання інфляції з початку 2025 року на рівні 5,6%, а за останні чотири роки – 57,2%. Проте за цими цифрами ховається розмаїта картина зміни вартості життя для різних груп населення. Причина полягає у структурі офіційного споживчого кошика: в ньому частка витрат на продукти харчування і напої становить лише 39,9%. У реальності ця частка ближча до 47-49%, а для найбідніших – навіть понад 50%.
Вартість життя для людей з низькими доходами значно зросла, адже саме ці домогосподарства витрачають левову частку коштів на їжу, яка подорожчала найбільше. До прикладу, ціни на овочі та фрукти за чотири роки зросли у 2,5-2,8 разу, тоді як цукор — лише на 25%. Така нерівномірність впливу змін на бюджет сім’ї робить середні показники неінформативними.
Харчові продукти – головний драйвер інфляції
Найбільший удар по споживчому кошику українців завдали харчові продукти. За чотири роки їхня вартість зросла на 74%. Це наслідок кількох ключових чинників. По-перше, втрата частини врожаю через військові дії на півдні країни, зокрема в Херсонській області, призвела до дефіциту фруктів та овочів. По-друге, порушення логістики і здорожчання вантажоперевезень: лише у 2022 році «Укрзалізниця» підняла тарифи на 70%, і у 2025 планується ще одне підвищення – на 37%.
Ціни на овочі, фрукти, м’ясо, молочні продукти – всі вони стали важким тягарем для сімейного бюджету. При цьому споживчі звички змінюються: українці дедалі частіше змушені відмовлятися від корисних, але дорогих продуктів на користь дешевших альтернатив. Харчова безпека на рівні домогосподарств порушена.
Нерівність, яка поглиблюється
Інфляція вдарила нерівномірно: найбідніші постраждали найбільше. За даними Держстату, домогосподарства з найнижчими доходами витрачали до 57% своїх витрат на їжу ще до повномасштабної війни. Тепер ця частка може сягати і 65%. Водночас найбагатші 20% витрачають на харчування лише третину своїх витрат.
Доходи найменш забезпечених домогосподарств скоротилися з 5 тис. грн у 2022 році до 3 тис. грн у 2023-2024 роках. Це означає, що сім’я з мінімальними доходами має щодня близько 100 грн на всі потреби — включаючи їжу, житло, комунальні послуги, одяг, освіту, медицину. І саме ця категорія населення найбільше потерпає від інфляції, адже практично весь бюджет витрачається на базові потреби, які дорожчають найшвидше.
Підвищення тарифів і приховані витрати
Вартість життя зростає не лише через їжу. Подорожчали також житлово-комунальні послуги, транспорт, зв’язок. Тарифи на вантажні перевезення, підвищені в 2022 році, наклалися на загальне подорожчання пального та логістичних ланцюгів. Все це призводить до лавиноподібного ефекту зростання цін по всьому ланцюгу поставок.
Особливо болісно це б’є по дрібних підприємцях і місцевих виробниках. Їхні витрати на логістику, сировину і енергоносії зростають, що або змушує їх піднімати ціни, або скорочувати обсяги виробництва. У результаті – менше товарів на ринку, вищі ціни для споживачів, глибше падіння купівельної спроможності.
Реальна інфляція для звичайних українців
Щоб оцінити реальний рівень інфляції, необхідно скоригувати ваги споживчого кошика відповідно до доходів та витрат різних груп населення. Для бідніших домогосподарств, які витрачають понад половину бюджету на продукти харчування, реальна інфляція може перевищувати 70%. Це не просто статистика — це втрачені можливості, відкладене лікування, нездійснена мрія про освіту, постійна тривога за завтрашній день.
На тлі зростання нерівності ця тенденція набуває соціальної вибухонебезпечності. Якщо бідні стають ще біднішими, а багаті – ще заможнішими, суспільство втрачає баланс. Це створює передумови для глибших криз – і соціальних, і політичних.
Що далі?
У цих умовах важливо переглядати економічну політику: адаптувати методології розрахунків інфляції до реалій, проводити цільову підтримку вразливих категорій населення, зберігати фокус на продовольчій безпеці. Також важливо забезпечити прозорість формування тарифів, моніторити ринок і боротися з монополіями, що штучно завищують ціни.
Життя в Україні подорожчало – це незаперечний факт. Але ще дорожчими стають можливості: бути здоровим, мати освіту, забезпечити гідне життя дітям. Відповідь на ці виклики вимагає більше, ніж економічні розрахунки. Вона потребує чесності, справедливості і спільної відповідальності.
