План Трампа поставив Україну в пастку складної дипломатії. З одного боку, мирний план пропонується головним союзником — США. З іншого, його зміст перетворює жертву агресії на сторону, що має платити територіальні поступки за «зупинку війни», не отримуючи надійних гарантій.
Ключова проблема документа — спосіб його народження. 28-пунктовий план був розроблений адміністрацією Трампа спільно з Кремлем, без участі Києва. Для України це означає не просто брак поваги, а пряме порушення принципу «нічого про Україну без України», який декларували самі західні партнери.
Територіальний блок виглядає як юридичне оформлення результатів російської агресії. План пропонує визнати Крим, а також окуповані частини Донецької та Луганської областей де-факто російськими, причому навіть з боку США. Лінію фронту в Херсонській і Запорізькій областях пропонується «заморозити» як нову реальність.
Особливо небезпечним є пункт про відхід українських військ з територій Донбасу, які Росія ніколи не контролювала. Ці райони мають перетворитися на демілітаризовану буферну зону, міжнародно визнану як російську. Фактично це примушення України віддати те, що ворог не зміг захопити військовим шляхом.
Для Зеленського та українського суспільства така логіка неприйнятна. Вона суперечить Конституції, політичним обіцянкам і базовому відчуттю справедливості. Якщо держава визнає, що Росія може утримати вкрадені території лише завдяки тиску союзників, довіра до будь-якого майбутнього гарантійного механізму буде підірвана.
Не менш токсичним є блок про безпекові гарантії. Мирний план вимагає, аби Україна закріпила в Конституції відмову від вступу до НАТО, а сам Альянс офіційно пообіцяв не розширюватися за рахунок Києва. Одночасно забороняється розміщення сил НАТО на українській території.
Таким чином план Трампа відрізає найефективніший механізм захисту — колективну оборону. Росія отримує саме те, заради чого розпочинала агресію, — «нейтральну» Україну без перспективи вступу до НАТО. При цьому жодних чітких, юридично зобов’язуючих гарантій безпеки документ не пропонує.
На цьому фото, наданому прес-службою Президента України 21 листопада 2025 року, Президент України Володимир Зеленський дивиться в камеру під час відеозвернення до народу в Києві, Україна — Прес-служба Президента України
У частині про ЄС автори прописують «преференційний доступ» України до європейського ринку в обмін на реформи та боротьбу з корупцією. Але цей елемент виглядає радше косметичним. Реальна інтеграція до ЄС не може компенсувати втрату безпекового щита й масивні територіальні поступки на користь Росії.
Ще один критичний блок стосується відповідальності Росії за воєнні злочини. План вимагає, щоб Україна відмовилася від будь-яких претензій до Москви. Це означає фактичну амністію за катування, депортації дітей, удари по житлових кварталах і критичній інфраструктурі, задокументовані міжнародними організаціями.
Для жертв війни та їх родин такий підхід є ударом по самій ідеї правосуддя. Тисячі українців позбавляються права вимагати репарацій і юридичного визнання завданої шкоди. Для Кремля ж це небезпечний сигнал: масоване насильство може бути списане в обмін на підписи під мирною угодою.
Окремою «морквою» у плані є пункт про заморожені російські активи. Йдеться про те, що Москва погодиться спрямувати сто мільярдів доларів на відбудову України. Однак навіть це формулювання лишається розмитим, а сьогодні російські посадовці відкрито погрожують переслідуванням за будь-яке вилучення їхніх активів.
Юристи також звертають увагу: відмова від претензій до Росії у поєднанні з обмеженням механізмів міжнародної відповідальності вдарить по глобальній системі права. Якщо агресор звільняється від наслідків, а жертва змушена фіксувати поразку, це руйнує стимул дотримуватися міжнародних норм не лише в Європі.
Українські експерти називають план Трампа «нон-стартером». Голова парламентського комітету із закордонних справ Олександр Мережко підкреслив, що документ проголошує суверенітет України, але потім самими пунктами його підриває. Така внутрішня суперечливість перетворює текст на політичний тиск, а не реальний компроміс.
Аналітики також звертають увагу на політичний контекст у самих Сполучених Штатах. План Трампа подають як стартову позицію, з якої можна «знижувати ставки». Але для України вже перша версія занадто небезпечна. Вона закладає рамку дискусії, де справедливий мир видається «непомірною вимогою».
Ще одна проблема — спосіб фіксації майбутніх кордонів. Прив’язка до нинішньої лінії фронту перетворює військові успіхи Росії на політичний капітал. Це створює для інших авторитарних режимів привабливу модель: спочатку агресія, потім переговори про «замороження» захопленого в обмін на сумнівні гарантії.
Для європейської безпеки це означає довгостроковий ризик. Якщо територіальна цілісність можна переглядати силою, вразливими стають не лише Україна, а й потенційні наступні мішені — від Молдови до Балтії. Тому низка європейських лідерів прямо говорить про неприйнятність легалізації російських захоплень.
Рятувальники продовжували пошуки зниклих безвісти людей у п'ятницю, через два дні після удару. Натовп людей, що чекали, зростав із подовженням дня — Маурісіо Ліма
Важливо й те, що багато пунктів плану потребують змін до української Конституції. Нейтральний статус, особливий мовний режим, відмова від НАТО — усе це рішення, які не може одноосібно ухвалити навіть президент. Їх необхідно виносити до парламенту, а можливо й на референдум.
Політична ціна для Зеленського в разі прийняття такого плану була б руйнівною. Внутрішня підтримка влади тримається на переконанні, що жодна влада не погодиться на капітуляцію. Підпис під документом, який закріплює вимоги Путіна, майже гарантовано зруйнував би довіру до президента й до самого поняття держави.
Не варто забувати й про фронт. Для військових, які роками стримують наступ, питання звучить гостро: чи мають вони далі воювати, якщо за столом переговорів частину звільнених територій просто передадуть Росії? Така перспектива деморалізує армію й суспільство значно сильніше, ніж важкі бої.
Водночас Україна не відкидає саму ідею переговорів. Зеленський прямо говорить про готовність працювати з ЄС і США над пошуком формули миру. Але ця формула має забезпечити справедливий мир, а не заморозку в умовах, які сьогодні влаштовують лише Кремль. Саме тому Київ наполягає на зміні ключових пунктів плану.
У перспективі будь-який мирний план, прийнятний для України, має базуватися на трьох опорах. По-перше, реальне відновлення суверенітету, без відмови від кордонів. По-друге, дієві безпекові гарантії, включно з інтеграцією до західних структур. По-третє, механізми відповідальності за воєнні злочини та компенсації завданих збитків.
Для США цей момент — тест на послідовність власної політики. Якщо план Трампа залишиться домінуючою рамкою, Вашингтон ризикує втратити репутацію гаранта міжнародного порядку. Якщо ж документ буде суттєво переглянуто разом із Києвом і союзниками, це може стати шансом для справжньої мирної архітектури.
Нарешті, для України 28-пунктовий план — нагадування, що дипломатія не менш небезпечна за фронт. Київ мусить одночасно зберегти партнерство зі США і не допустити, щоб мирний план став синонімом капітуляції. Від цієї тонкої рівноваги залежить не лише результат війни, а й майбутнє всієї регіональної системи безпеки.
