На тлі екстремальних морозів Росія посилила атаки на енергосистему України, яка нині майже повністю тримається на атомній генерації. Після руйнування значної частини теплових і гідропотужностей саме ядерна енергетика стала базою живлення країни — і водночас її найуразливішою точкою.
Президент України Володимир Зеленський неодноразово попереджав: Москва прагне позбавити Україну електрики, цілеспрямовано плануючи удари по підстанціях, які передають струм від атомних електростанцій до споживачів. У цій логіці ракета, що не торкається реактора, може бути не менш небезпечною, ніж прямий удар по енергоблоку.
Сьогодні Україна експлуатує три атомні електростанції загальною потужністю близько 7,7 ГВт. Четверта — Запорізька АЕС — окупована Росією і не виробляє електроенергію. Загальний дефіцит генерації сягає близько 10 ГВт і лише частково компенсується імпортом, тому країна змушена застосовувати масштабні графіки відключень.
За попереднім аналізом Дейком, нинішня структура енергобалансу є безпрецедентною: до 80% споживаної електроенергії надходить саме з АЕС. Це означає, що втрата передачі, а не генерації, може стати фатальною. Якщо струм не доходить до мереж — атомна електрика перетворюється на “заперту” потужність.
Мешканець стоїть біля наметів урядового пункту гуманітарної допомоги, встановленого поруч із багатоквартирними будинками, де мешканці можуть зігрітися, зарядити свої пристрої, отримати гарячі напої та психологічну підтримку — Анатолій Степанов
Чому підстанції — ключ до всієї системи
Атомні блоки не можуть працювати автономно. Вони потребують потужних підстанцій, які піднімають напругу та передають її у високовольтні мережі, а далі — через регіональні вузли — до міст і сіл. За оцінками київського Energy Research Centre, лише близько 10 ключових підстанцій транспортують понад половину всієї електроенергії, виробленої українськими АЕС.
Частина цих підстанцій розташована безпосередньо біля атомних станцій, інші — за десятки чи навіть сотні кілометрів. Вразливість у тому, що трансформатори великої потужності — рідкісне і складне обладнання, яке неможливо швидко замінити у воєнних умовах.
Чи били вже по “ядерних” підстанціях
Голова Міжнародне агентство з атомної енергії Рафаель Гроссі повідомляв, що деякі ключові українські підстанції вже були “уражені” останніми ракетними атаками. Водночас експерти зазначають: станом на зараз безпосередніх ударів по підстанціях поруч із реакторами не зафіксовано.
Проте за майже чотири роки війни Росія щонайменше 60 разів атакувала підстанції, розташовані далеко від АЕС. Захист трансформаторів посилено, тож зазвичай пошкоджується допоміжне обладнання, яке вдається відновити за кілька днів. Але навіть такі атаки змушували атомні блоки знижувати потужність — з міркувань безпеки мережі.
Чим небезпечні удари поблизу реакторів
Найбільший ризик — непередбачуваність. Навіть якщо ракета чи дрон не влучає в сам реактор, вибух може пошкодити трубопроводи з радіоактивною водою, турбінне обладнання або системи керування. Деякі підстанції розташовані всього за кількасот метрів від реакторних корпусів.
Експерти визнають: бетонні оболонки реакторів здатні витримати удар дрона, але не гарантують захисту від балістичної ракети. Навіть пожежа на суміжних об’єктах може створити ланцюг аварійних ситуацій, які складно швидко локалізувати.
Україна вже має трагічний досвід: у 1986 році вибух на Чорнобильська АЕС зробив непридатними для життя десятки тисяч гектарів лише за 80 км від Києва. Саме тому будь-які військові дії біля атомних об’єктів сприймаються як глобальний ризик, а не лише внутрішня проблема України.
Від блекауту — до інфраструктурного колапсу
Якщо передача електроенергії від АЕС буде масово порушена, наслідки вийдуть далеко за межі “темних квартир”. Міста втратять тепло, воду, каналізацію, зв’язок, зупиниться транспорт і лікарні. За словами галузевих джерел, саме атомна генерація нині утримує міську інфраструктуру від колапсу.
Міністр економіки Олексій Соболев повідомляв у Давосі, що з жовтня 2025 року обстріли пошкодили 8,5 ГВт потужностей — переважно теплових і гідростанцій. У такій ситуації удар по підстанціях АЕС може стати “останнім вимикачем”.
Чому це питання не лише українське
Ризик повного блекауту в країні з діючими атомними станціями — це виклик для всієї Європи. Аварія або неконтрольована ситуація на АЕС не знає кордонів. Саме тому міжнародні інституції наполягають на демілітаризації зон навколо атомних об’єктів, хоча на практиці ці заклики ігноруються.
Підсумок очевидний: у нинішній війні підстанції стали не менш стратегічною ціллю, ніж електростанції. Поки атомні блоки залишаються джерелом до 80% електроенергії, їхні вузли передачі — це найкоротший шлях до тотального блекауту. І саме тут проходить одна з найнебезпечніших ліній сучасної війни.
