Питання, чому немає вибори в Україні під час повномасштабної війна з Росією, стало однією з головних тем міжнародної політики. Кремль намагається використати паузу в голосуванні для дискредитації Києва, а Дональд Трамп публічно критикує перенесення виборів. На цьому тлі Володимир Зеленський заявляє: якщо будуть ресурси і безпека, країна готова голосувати.
Формально все впирається у конституція України. З лютого 2022 року діє воєнний стан, а закон прямо забороняє проведення загальнонаціональних виборів у таких умовах. Президентський термін Зеленського, який мав закінчитися у травні 2024 року, фактично продовжується до обрання нового глави держави. Це конституційна, а не політична «фішка».
Опоненти в США і Москва намагаються представити ситуацію як спробу «узурпації». Проте більшість українців, за даними соціологів, підтримують перенесення голосування. Для суспільства ключовим аргументом є не тільки закон, а й базова безпекові гарантії: як голосувати, коли міста щодня атакують ракети й дрони, а критична інфраструктура перебуває під ударом.
Зеленський публічно відповів на критику Трампа, заявивши, що не «тримається за крісло». Він підкреслив: готовий до виборів протягом 60–90 днів, якщо США та європейські партнери допоможуть закрити небо, захистити виборчі дільниці та профінансувати процес. Фактично йдеться про імпорт безпеки як передумову будь-якого мирний процес.
Юридичний вимір не менш жорсткий. Щоб провести голосування під час воєнний стан, парламент має змінити законодавство і створити спеціальні процедури. Експерти говорять про потребу нового виборчого закону, який визначить, як голосують військові, біженці, люди на деокупованих територіях. На це потрібно не місяці, а пів року і більше.
Одним із найскладніших питань є участь військові на фронті. На лінії зіткнення сотні тисяч людей несуть службу. Організувати для них голосування так, щоб не розкривати позиції, не створити черг і скупчень, які можуть стати мішенню для удару, — надзвичайно складне завдання. Без цього говорити про справедливий результат буде важко.
Не менш вибуховою залишається тема внутрішньо переміщені особи. Усередині країни їх понад чотири мільйони. Багато хто змінював місце проживання кілька разів, часто без оновлення реєстрації. Державний реєстр виборців потребує глибокого перезавантаження, щоб уникнути хаосу, подвійних записів та прогалин, які може використати Росія для інформаційних атак.
Окремий блок — українські біженці в Європейському Союзі. Понад 4,3 мільйона людей мають тимчасовий захист у країнах ЄС. Для їхнього голосування потрібно створити сотні дільниць, домовитися з урядами, забезпечити бюлетені, спостерігачів, електронний облік. Це величезний організаційний і фінансовий проєкт, який не можна провести «з коліс».
Найбільша «сіра зона» — окуповані території. За оцінками, там залишається кілька мільйонів дорослих громадян України. Їхня фактична участь у голосуванні зараз неможлива. Постає правове питання: чи легітимним буде президент, обраний без цих голосів, і як це використовуватиме Москва в своїй пропаганді. Кремль уже зараз називає Зеленського «нелегітимним».
Аргументи Трампа, який говорить, що «без виборів це вже не демократія», перегукуються з російськими наративами. При цьому в самій Україні розуміють: поспішне голосування без безпеки й прозорих правил більше зашкодить легітимність влади, ніж допоможе. Вибори, які можна поставити під сумнів, — подарунок для противника.
Політичний вимір лише ускладнює картину. Зеленський і далі залишається фаворитом. Після піку рейтингу близько 90% на початку вторгнення його підтримка опустилася до середини 50-х, зокрема через корупційні скандали в енергетиці. Але на тлі традиційних політиків він усе ще виглядає найбільш впізнаваним і прийнятним кандидатом.
Реальним політичні суперники Зеленського поки що існують радше в потенціалі. Найбільш рейтинговим альтернативним лідером соцопитування називають Валерія Залужного. Проте колишній головнокомандувач і нинішній посол у Британії публічно заявляє, що в умовах війни хоче зосередитися на обороні, а не на кампаніях. Це відсікає головний сюжет для розколу еліт.
Не варто скидати з рахунку й Петра Порошенка. П’ятий президент залишається впливовою фігурою й очолює найбільшу опозиційну силу в парламенті. Хоча балотування особисто Порошенка експерти оцінюють як малоймовірне, його підтримка будь-якого кандидата стане серйозним чинником у майбутній політичній конфігурації.
Сам Зеленський попереджає: вибори в Україні під час великої війни неминуче посилять внутрішні розколи. Дискусія між штабами, інформаційні кампанії, взаємні звинувачення — усе це може послабити концентрацію суспільства на головному завданні, яким залишається відбиття агресії. У цьому сенсі військові ризики переплітаються з політичними.
Окрема небезпека — російська маніпуляція. Кремль має очевидний інтерес у дестабілізації голосування: кібератаки, спроби зламати реєстри, дезінформація про фальсифікації, атаки на дільниці чи енергетику в день голосування. Не випадково аналітики наголошують: перед будь-якими виборами потрібно посилити кіберзахист і систему критичної інфраструктури.
Заява Зеленського про готовність до виборів за 60–90 днів виглядає як політична відповідь на тиск Вашингтона, а не як докладний план. Фактично президент перекладає частину відповідальності на союзників: хочете дострокового голосування — допоможіть зробити його безпечним. Це тонкий баланс між внутрішніми реаліями і зовнішніми очікуваннями.
У довшій перспективі питання виборів стане центральним елементом дискусії про повоєнний мирний процес. Україна прагне довести, що навіть у найважчих умовах залишається демократія, а не «режим воєнного часу» без правил. Але для цього потрібна не лише політична воля, а й практична можливість: захищений простір, оновлений реєстр і реалістичні правила гри.
Поки триває війна з Росією, будь-який календарний прогноз виборів залишається умовним. Справжнє питання звучить не «коли», а «як»: за яких умов голосування не стане інструментом для Москви, а зміцнить, а не підірве легітимність влади. Від відповіді на нього залежить, чи вийде Україна з цієї війни не лише живою, а й політично сильнішою.
