Після трьох років майже повної політичної тиші, викликаної повномасштабною війною з Росією, в Україні знову почала розгоратися внутрішньополітична боротьба. На початку вторгнення багато суперечок між вітчизняними політиками відійшли на другий план заради збереження державності. Володимир Зеленський, чинний президент, і Петро Порошенко, його попередник та головний опонент, ще 24 лютого 2022 року потиснули один одному руки на знак єдності проти російської агресії. Тоді здавалося, що подібне перемир’я могло б стати символом нової доби загальнонаціональної консолідації.
Із плином часу, однак, відносини між президентом та опозицією знову погіршилися. Щойно на світовій арені з’явилися неясні перспективи перемовин про припинення вогню, ініційовані адміністрацією Дональда Трампа, українська політична сцена пожвавилася. Відновилися суперечки, у хід пішли звичні методи взаємних звинувачень і блокувань, а низка українських політиків розпочала кулуарні переговори зі США, де Дональд Трамп відверто критикує Зеленського та закидає йому надмірну централізацію влади.
Колишній президент Петро Порошенко, який керував країною з 2014 до 2019 року, розглядає нинішні обставини як можливість повернути свій політичний вплив. На його думку, оптимальний шлях до припинення війни й досягнення компромісу на переговорах – це формування уряду національної єдності, у якому опозиція отримає реальні владні портфелі. За словами пана Порошенка, присутність різних політичних сил у виконавчій гілці може збалансувати позиції України за столом переговорів і продемонструвати демократичність керівництва держави.
Після трьох років майже повної політичної тиші, викликаної повномасштабною війною з Росією, в Україні знову почала розгоратися внутрішньополітична боротьба. На початку вторгнення багато суперечок між вітчизняними політиками відійшли на другий план заради збереження державності. Володимир Зеленський, чинний президент, і Петро Порошенко, його попередник та головний опонент, ще 24 лютого 2022 року потиснули один одному руки на знак єдності проти російської агресії. Тоді здавалося, що подібне перемир’я могло б стати символом нової доби загальнонаціональної консолідації.
Із плином часу, однак, відносини між президентом та опозицією знову погіршилися. Щойно на світовій арені з’явилися неясні перспективи перемовин про припинення вогню, ініційовані адміністрацією Дональда Трампа, українська політична сцена пожвавилася. Відновилися суперечки, у хід пішли звичні методи взаємних звинувачень і блокувань, а низка українських політиків розпочала кулуарні переговори зі США, де Дональд Трамп відверто критикує Зеленського та закидає йому надмірну централізацію влади.
Колишній президент Петро Порошенко, який керував країною з 2014 до 2019 року, розглядає нинішні обставини як можливість повернути свій політичний вплив. На його думку, оптимальний шлях до припинення війни й досягнення компромісу на переговорах – це формування уряду національної єдності, у якому опозиція отримає реальні владні портфелі. За словами пана Порошенка, присутність різних політичних сил у виконавчій гілці може збалансувати позиції України за столом переговорів і продемонструвати демократичність керівництва держави.
“Ми не маємо іншого вибору, окрім як створити коаліційний уряд національної єдності, – наголосив Порошенко, – щоб показати єдність у парламенті й у суспільстві. На мою думку, саме такий крок стане поштовхом до деескалації та зупинки війни”.
Водночас Володимир Зеленський не погоджується з тим, аби включати опозиційних політиків у структуру діючої влади. Натомість Офіс президента, за словами критиків, застосовує важелі впливу, зокрема через силові органи, щоб послабити й без того приглушені опозиційні голоси. На початку цього року Рада національної безпеки і оборони України запровадила санкції проти Петра Порошенка, які, серед іншого, передбачали заморожування його банківських рахунків. При цьому конкретні кримінальні обвинувачення не були висунуті, що дало його прихильникам привід говорити про політичний тиск.
Мер столиці України Віталій Кличко (у центрі) минулого року дарує українській армії безпілотники. Брендан Хоффман
Паралельно із цим мер Києва Віталій Кличко, якого вважають одним із потенційних претендентів на посилення своїх позицій у разі політичних перестановок, заявляв про надмірне використання президентом повноважень, наданих йому воєнним станом. Кличко звинувачував центральну владу в навмисному ігноруванні рішень міської ради, що, на його думку, шкодить інтересам громади столиці і спотворює принципи місцевого самоврядування.
Відповідно до чинного законодавства, в умовах воєнного стану вибори проводитися не можуть, а термін Зеленського на посаді президента був продовжений через триваючу військову загрозу. Хоча на міжнародному рівні його часто зображують символом опору російській агресії, в США дедалі гучніше лунає думка про необхідність “оновити” українську владу або, принаймні, заохотити її до більш відкритого політичного процесу. Адміністрація Дональда Трампа, відкрито демонструючи низький рівень довіри до Зеленського, пропонує змінити підхід до врегулювання конфлікту.
Трамп також різко відгукувався про те, що в Україні наразі відсутні прозорі вибори через тривалу дію воєнного стану, і навіть назвав Зеленського “диктатором без виборів”. Такі оцінки збігаються з риторикою, яку використовує президент Росії Володимир Путін, відмовляючись від контактів із Києвом, нібито через “відсутність легітимних умов” для переговорів.
Петро Порошенко, попри власну незгоду з тим, що Зеленський є диктатором, використовує цю ситуацію для посилення критики чинного голови держави. Він уже заявив, що санкції проти нього – це “неконституційний і руйнівний прецедент”. Якщо їхній тиск зросте до арешту, Порошенко натякнув, що одразу говорив би про небезпечний дрейф України у бік авторитаризму. Для Порошенка така риторика є зручною у світлі перспективи можливих виборів, які неминуче постануть на порядку денному в разі тривалого перемир’я.
Посол України у Великобританії Валерій Залужний прибув до Києва минулого року. Анатолій Степанов
Не менш важливим фактором внутрішньополітичної гри є особа Валерія Залужного, колишнього головнокомандувача Збройних Сил України та нині посла у Великій Британії. За соціологічними опитуваннями, Залужний має високий рівень довіри, особливо серед військових і патріотично налаштованих громадян. За оцінками політичних аналітиків, у разі проведення дострокових чи чергових президентських виборів у мирний час, він міг би стати вагомим конкурентом для чинної влади. На сьогодні Залужний здебільшого утримується від публічного висловлення політичних амбіцій, проте Порошенко вже зустрічався з ним у Лондоні. Цю подію підкреслено висвітлили прихильники обох діячів, але подробиці бесіди залишаються за зачиненими дверима.
Політичні експерти схиляються до думки, що Порошенко, який поступився Зеленському в другому турі виборів 2019 року, нині шукає додаткові важелі повернення на владний олімп. Його політична сила зберігає вплив, передусім у західних і центральних регіонах країни, де національно орієнтовані виборці високо оцінюють колишнього президента за його роль у зміцненні обороноздатності з 2014 року та просуванні євроінтеграції. Натомість Зеленський, хоча й має широку підтримку серед виборців із різним етнокультурним бекґраундом, зіткнувся з викликами довготривалої війни й неоднозначною оцінкою власних дій щодо очищення влади від корупції.
Тим часом збройні сили України й надалі наполегливо протистоять російській агресії, хоча активні бойові дії на окремих ділянках фронту то вщухають, то спалахують з новою силою. Україна близько місяця тому запропонувала Росії одностороннє перемир’я на чотири тижні, але Москва не відреагувала на цю ініціативу. Посланець президента Трампа Стів Віткофф вирушив до Росії з метою пожвавити діалог і схилити Кремль до переговорів. Невідомо, чи призведе ця ініціатива до вагомих результатів, але сам факт відновлення дипломатичної активності свідчить про зміну загального настрою.
Петро Порошенко переконаний, що одним із ключових аргументів на користь переговорів стало б об’єднання парламентських сил. Він наголошує, що з боку Трампа звучать заяви про необхідність “відкритішої” української політики, тому залучення опозиції дозволило б усунути претензії США щодо непрозорості української влади. Порошенко згадує про свої власні перемовини з Дональдом Трампом, коли той ще був президентом у перший термін. Тоді, каже Порошенко, Трамп умів ставити незручні й різкі запитання, часом навіть образливі. Одного разу, під час зустрічі, Трамп поцікавився, чи не є Крим, з погляду Порошенка, “російським”. Колишній президент України запевнив співрозмовника, що півострів – це одвічна українська територія, хоча й визнає, що Трамп мав сумніви через інформацію від російських “друзів”.
Зі свого боку, Порошенко під час своєї каденції проводив досить прагматичну зовнішню політику. Зокрема, уклав угоди про купівлю вугілля з Пенсильванії, рятуючи робочі місця в одному зі “штатів-хитавиць”, що було політично вигідно для Трампа. Така співпраця з американською адміністрацією не була марною, оскільки вона згодом заявила на офіційному рівні, що Крим – це Україна, видавши так звану “Кримську декларацію”, яка засвідчила незмінність американської позиції.
Сьогодні ж Порошенко, як і більшість українських політиків, визнає, що завершити війну шляхом односторонніх поступок неможливо. Проте він вірить, що внутрішня єдність і відмова від політичних переслідувань критично важливі, аби втримати зовнішню підтримку і посилити довіру західних партнерів. Однією з його “червоних ліній” є можливість бути активним учасником майбутніх виборів та публічним політиком без загрози судових переслідувань.
Пан Порошенко на похоронах українських воїнів, загиблих у боях у 2023 році. Брендан Хоффман
Зеленський, зі свого боку, наголошує, що в умовах війни будь-яке ослаблення внутрішньої дисципліни може зіграти на руку Росії. На його переконання, критика з боку опозиції в тих питаннях, де треба діяти швидко та злагоджено, особливо небезпечна. Команда президента вже неодноразово заявляла, що не дозволить політикам спекулювати темою національної безпеки.
Чи стане коаліція з опозицією реальністю в найближчій перспективі, поки що неясно. Проте якщо перемовини щодо перемир’я набудуть обрисів реальної угоди, Україну можуть очікувати політичні реформи, у тому числі скасування воєнного стану й відновлення виборів. Тоді демократична система зіткнеться з непростим завданням: не розхитати країну внутрішньою боротьбою і водночас не допустити узурпації влади.
Теперішня ситуація вирізняється особливою інтригою саме через те, що Вашингтон – один із ключових союзників України – демонструє неоднорідність позицій. Трамп і його адміністрація охоче дають зрозуміти, що від Зеленського очікують кроків до розширення владної команди. А Порошенко й інші українські політики бачать у цьому нагоду відновити власний вплив, тим паче що критика американського лідера на адресу чинної влади Києва йде в руслі заяв Росії про “недемократичність” України.
Питання про вибори, які були відкладені на невизначений термін через вторгнення, дедалі частіше піднімається у суспільному дискурсі. Хоча проведення голосування під час активних бойових дій виглядає практично неможливим, припинення вогню хоч на кілька місяців може відкрити шлях до передвиборчих кампаній. І якщо Володимир Зеленський має переваги лідера воєнного часу, то Петро Порошенко та його потенційні союзники, серед яких можуть бути і військові діячі, і мери великих міст, отримають простір для маневру і розширення електоральної бази.
Таким чином, український політикум знову набирає обертів, подекуди відсовуючи на задній план загальний воєнний контекст. Мирні домовленості й майбутнє країни залежатимуть не тільки від перебігу бойових дій, але й від складних комбінацій політичних інтересів та міжнародних впливів. Від того, чи вдасться знайти внутрішній баланс між владою та опозицією, значною мірою залежить подальша доля України: чи то реальне об’єднання заради миру, чи то чергове загострення внутрішньополітичної боротьби, що послабить Київ у вирішальний момент.
Петро Порошенко робить ставку на інклюзивний підхід і надіється, що у світлі можливих переговорів із Кремлем та адміністрацією Дональда Трампа цей формат уряду національної єдності буде сприйнятий Заходом як переконливий доказ демократичної легітимності України. Проте сам Зеленський, хай там як, зволікає зі створенням коаліції та натомість намагається зберегти монолітність своєї команди. Чи зможе президент залишитися на плаву, відмовляючись від концепції уряду національної єдності, багато в чому залежить від результатів потенційних мирних домовленостей. Якщо Зеленський продемонструє успіх у припиненні вогню без поступок опозиції, його позиції зміцняться ще більше. У протилежному випадку голоси невдоволених посиляться, і Порошенко, ймовірно, зможе конвертувати свою критику в політичні здобутки.
Пан Порошенко під час розмови з Володимиром Зеленським під час засідання Верховної Ради України в Києві 4 березня 2020 року. Сергій Супінський
Гострі питання про майбутню архітектуру влади, про те, хто відповідатиме за післявоєнне відновлення та як бути з окупованими територіями, невідворотно постають на порядку денному. Саме зараз відбувається формування умов, за яких визначатиметься повоєнне політичне життя України. І роль як Зеленського, так і Порошенка в цьому процесі залишається ключовою, хоча вони й обстоюють різні шляхи розв’язання найбільш критичних проблем держави. Якщо протиріччя не будуть подолані, Україна ризикує отримати додаткові лінії розлому всередині суспільства в той час, коли триває важка боротьба проти зовнішнього агресора.
Водночас усі сторони погоджуються, що військові дії потребують колосальних ресурсів, а готовність і народу, і західних партнерів продовжувати підтримку не може тривати вічно. Якби створення коаліції дало змогу продемонструвати єдність, що посилить довіру з боку США та Європи, це могло б наблизити успішне завершення війни. Однак якщо домовитися не вдасться, внутрішня поляризація тільки зростатиме, а це зіграє на руку Москві, яка прагне посіяти розбрат і знизити обороноздатність України.
Сьогодні ніхто не може гарантувати, що прихід Дональда Трампа до влади означатиме безумовну підтримку України. Навпаки, є небезпека, що більш тісний контакт із Росією призведе до нав’язування Україні невигідних умов. Відтак і Зеленському, і Порошенку, і решті українського політикуму доведеться уважно зважувати всі кроки в надії дістатися тієї точки, де дипломатія зможе взяти гору над зброєю, а при цьому суверенітет і територіальна цілісність залишаться непорушними.
Україна вкотре опинилася на роздоріжжі історичних виборів. Чи буде наступна сторінка її історії написана під знаком єднання та реальних реформ, чи під знаком нескінченної політичної боротьби – залежить від багатьох факторів. І поки тривають спроби відновити мирний процес, саме здатність українських політиків виробити спільне бачення може стати вирішальним аргументом на шляху до миру і забезпечення національних інтересів.
Валерій Залужний, посол України у Великій Британії, спілкується з Associated Press у Лондоні 2 лютого 2026 року — Франк Аугштейн
Генерал Валерій Залужний, тодішній головнокомандувач Збройних сил України, зображений на графіті в Бахмуті у грудні 2022 року — Андрій Андрієнко
Лідер партії "ВО "Батькіщина" Юлія Тимошенко — Соціальні мережі
Кремезна фігура Залужного тепер заповнює ділові костюми замість військової форми — Фінбарр Вебстер
Фреска із зображенням Залужного в міжнародному аеропорту Херсона в листопаді, місяці, коли Україна вигнала російські війська та повернула собі місто — Метін Акташ/Агентство Anadolu/Getty Images
Екс-глава Збройних сил України генерал Валерій Залужний — Оксана Парафенюк
Президент Володимир Зеленський (праворуч) та Залужний потискають один одному руки під час офіційного святкування Дня Незалежності України у серпні 2023 року — Олексій Фурман
Петро Порошенко, який був президентом України до пана Зеленського — Фінбарр О'Райлі
Протести в Києві в липні після того, як український парламент проголосував за посилення обмежень щодо двох незалежних антикорупційних органів країни — Брендан Гоффман
Їжа при свічках у ресторані під час відключення електроенергії минулого року в Києві. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Росія дедалі частіше атакує критично важливу інфраструктуру та джерела енергії в Україні — Лінсі Аддаріо
Аналітики кажуть, що Андрій Єрмак, впливовий керівник апарату пана Зеленського, та невелике коло радників тримають жорсткий контроль над владою в Україні — Віолета Сантос Моура
