У часи війни питання виборів стає не лише політичним чи процедурним, а насамперед екзистенційним. Українці опинилися перед дилемою: як зберегти демократичний процес у державі, що бореться за власне існування? Результати останнього опитування Київського міжнародного інституту соціології свідчать про зміну суспільних настроїв. Якщо ще півроку тому абсолютна більшість респондентів вважала, що вибори можливі виключно після остаточного завершення війни, то нині відчутно зросла частка тих, хто готовий розглядати можливість їх проведення вже після припинення вогню і за умови гарантій безпеки. Ця тенденція говорить про глибокі внутрішні трансформації, які переживає суспільство, про нові пошуки рівноваги між демократією і виживанням.
Як змінилися настрої громадян
За даними КМІС, у вересні 2025 року вже 22% українців висловилися за проведення виборів після припинення вогню, якщо будуть надані надійні гарантії безпеки. У березні цього ж року таких було лише 9%. Зростання на 13 відсоткових пунктів за пів року є суттєвим і свідчить про появу нових орієнтирів у громадській думці.
Водночас абсолютна більшість – 63% – і далі вважає, що вибори слід проводити тільки після повного завершення війни й укладення мирної угоди. У травні таких було 71%, а ще в березні – 78%. Отже, хоч позиція більшості залишається сталою, можна бачити поступове зменшення категоричності. Люди починають розмірковувати про інші сценарії, пов’язані з частковим врегулюванням ситуації.
При цьому частка тих, хто підтримує негайні вибори навіть без припинення вогню, залишається майже незмінною – 12%. Така позиція не набирає популярності, адже для більшості українців питання безпеки й стабільності лишаються безумовним пріоритетом.
Чому зростає підтримка виборів після припинення вогню
Соціологи пояснюють ці зміни тим, що в публічному просторі останнім часом активно обговорюються теми міжнародних гарантій для України. Люди дедалі частіше чують про перспективи нових форматів безпекових домовленостей, про посилення оборонної допомоги від партнерів та дипломатичні ініціативи. Ці сигнали можуть створювати відчуття, що припинення вогню не обов’язково означатиме хаос чи зраду, а навпаки – може стати проміжним етапом на шляху до стійкого миру.
Крім того, важливим чинником є втома від війни. Тривале перебування у стані невизначеності, постійні втрати й напруга підштовхують частину громадян до пошуку політичних механізмів оновлення. Вибори у такій логіці сприймаються як інструмент відновлення довіри, можливість перезапустити суспільний діалог та адаптувати владу до нових умов.
Разом з тим більшість українців залишаються реалістами: вони розуміють, що навіть найсильніші гарантії не замінять остаточного миру. Тому переважає переконання, що політичні процеси мають розгортатися тоді, коли держава буде захищена від будь-якої загрози відновлення бойових дій.
Демократія у воєнних реаліях
Питання виборів під час війни порушує фундаментальні дилеми. З одного боку, відкладення виборів може виглядати як обмеження демократичного права громадян обирати владу. З іншого боку, проведення голосування у надзвичайних умовах несе ризики легітимності та справедливості результатів.
Демократія не існує у вакуумі – вона функціонує лише тоді, коли забезпечені базові умови: безпека, можливість вільної агітації, доступ до інформації, участь усіх громадян. У реаліях війни ці умови об’єктивно ускладнені, особливо якщо значна частина територій піддається атакам, а мільйони людей залишаються переміщеними. Саме тому більшість українців не готові поспішати з виборами.
Водночас прагнення частини суспільства шукати компромісні варіанти показує, що в українській політичній культурі зберігається потужний запит на демократичний процес. Люди хочуть відчувати себе не лише об’єктами історії, а й її творцями. Це свідчить про стійкість демократичної ідентичності навіть у часи надзвичайної небезпеки.
Міжнародний контекст і суспільні очікування
Не менш важливою є міжнародна перспектива. Західні партнери України уважно стежать за розвитком внутрішньополітичної ситуації. Для них питання виборів є маркером зрілості української демократії, її здатності витримувати випробування війною. Саме тому частина громадян вважає, що проведення виборів – навіть за умов припинення вогню – може зміцнити позиції України на міжнародній арені.
Водночас існує й інше бачення: поспішні кроки без належної стабілізації можуть лише ускладнити взаємодію з партнерами. Адже легітимність влади у післявоєнний період буде вирішальною для відновлення країни та залучення міжнародної підтримки. Цей баланс між внутрішнім бажанням до оновлення й зовнішніми очікуваннями робить дискусію надзвичайно складною та багатовимірною.
Висновки
Дані опитування КМІС засвідчують, що українське суспільство не є монолітним у питанні виборів під час війни. Хоч більшість громадян вважає, що голосування має відбутися лише після остаточного миру, дедалі більше людей починають розглядати альтернативу – вибори після припинення вогню з гарантіями безпеки. Цей тренд не означає ослаблення прагнення до перемоги, а радше демонструє пошук нових форм збереження демократії в умовах безпрецедентних викликів.
Українці прагнуть зберегти баланс між безпекою і свободою, між державним виживанням і політичним оновленням. І саме ця здатність мислити у багатьох площинах свідчить про силу нації, яка навіть у найважчі часи не відмовляється від власних цінностей.
