Дії президента США Дональда Трампа можуть створювати для Кремля небезпечне вікно можливостей. На тлі війни на Близькому Сході та посилення дискусій щодо ролі Вашингтона в НАТО дедалі більше уваги привертає питання: чи готова Європа самостійно протистояти масштабній військовій кризі, якщо Росія вирішить перевірити Альянс на міцність?
Про це пише Rolling Stone, аналізуючи можливі сценарії розвитку подій та стан оборонних можливостей європейських країн.
На думку журналістів, війна на Близькому Сході потенційно може створити для Москви сприятливіші умови. Якщо значна частина американських ресурсів буде зосереджена на іншому театрі бойових дій, а союзники почнуть сумніватися у готовності США безпосередньо захищати НАТО, Кремль може побачити шанс для ризикованої операції.
Росії не обов’язково починати масштабну війну
Один із найбільш тривожних сценаріїв, який розглядають аналітики, — не повномасштабне вторгнення велику державу НАТО, а обмежена військова операція.
Її метою могло б стати не захоплення значної території, а перевірка реакції Альянсу. Наприклад, Москва могла б спробувати атакувати невелику ділянку території країни НАТО, після чого чекати на відповідь.
Саме такий сценарій експерт з питань російської армії Майкл Кофман називає потенційно особливо небезпечним.
Логіка тут проста: якщо Росія здійснить обмежену атаку, у Вашингтона може виникнути спокуса не сприймати її як повномасштабний напад на державу-члена Альянсу. Тоді перед європейськими країнами постане питання, наскільки самостійно вони готові діяти.
Для НАТО це був би надзвичайно складний момент. Адже сила Альянсу полягає не лише в кількості танків, літаків чи ракет. Вона значною мірою тримається на впевненості союзників у тому, що напад на одного члена означає спільну відповідь усіх.
Якщо така впевненість похитнеться, Москва може спробувати використати політичні розбіжності.
Кремль давно прагне послабити Альянс
Журналісти наголошують: немає підстав вважати, що російське керівництво зацікавлене у сильному та єдиному НАТО.
Володимир Путін протягом багатьох років просуває тезу про протистояння Росії та Заходу, представляючи конфлікт із НАТО як масштабну цивілізаційну боротьбу. Ще до початку повномасштабної війни проти України Москва використовувала політичний, інформаційний та інші інструменти тиску на західні країни.
Після 24 лютого 2022 року кількість провокацій та інших форм гібридного протистояння зросла.
Тому потенційна атака на країну НАТО могла б мати для Кремля не лише військове значення. Її головною метою могло б стати випробування політичної єдності Заходу.
Європа переозброюється, але часу може бути недостатньо
Європейські держави чудово розуміють масштаб потенційної загрози. Останніми роками вони активно збільшують оборонні бюджети, розширюють виробництво зброї та намагаються зменшити залежність від американських військових можливостей.
Однак проблема полягає в тому, що створення сучасної оборонної системи займає роки.
Європі потрібні не лише нові танки та винищувачі. Важливими є системи протиповітряної та протиракетної оборони, запаси боєприпасів, далекобійна зброя, розвідка, супутникові можливості, логістика та здатність швидко перекидати війська між країнами.
Саме тут війна в Україні дала Європі надзвичайно важливий, але болючий урок: сучасний конфлікт може за лічені тижні витратити запаси озброєння, які створювалися роками.
Найбільша загроза — масовані ракетні удари
Окремо експерти звертають увагу на можливості Росії завдавати далекобійних ударів.
За оцінкою, яку наводить Rolling Stone, Росія щомісяця може виробляти близько 60 балістичних ракет «Іскандер». При цьому можливостей для їх перехоплення в європейських країн недостатньо.
Це створює потенційно небезпечну ситуацію. У разі масштабного конфлікту Москва могла б спробувати спочатку завдати ударів по військових базах, складах, командних пунктах, аеродромах та іншій критичній інфраструктурі.
Особливо складним для Європи стане захист від одночасної атаки великої кількості ракет і безпілотників.
Україна вже продемонструвала, наскільки важко навіть потужній системі ППО протистояти регулярним масованим ударам. Для європейських країн такий досвід є попередженням, а не теоретичним сценарієм.
США можуть опинитися перед вибором
Ще один фактор, який викликає занепокоєння, — можливість одночасних криз у різних частинах світу.
The Atlantic раніше звертав увагу на те, що США можуть зіткнутися з проблемою ведення війни одразу на кількох напрямках, якщо Росія атакує країну НАТО, а Китай почне військову операцію проти Тайваню.
У такій ситуації Вашингтон змушений буде розподіляти військові ресурси між кількома регіонами.
Для Кремля це потенційно може стати шансом. Якщо Москва вирішить, що американські сили перевантажені, вона може спробувати провести обмежену операцію, розраховуючи на швидкість і політичну невизначеність.
Однак це не означає, що напад на НАТО неминучий. Навпаки, сама невизначеність може стати стримувальним фактором, адже Росія також усвідомлює колосальні ризики прямого зіткнення з Альянсом.
НАТО вже має план відповіді
Попри всі побоювання, сценарій нападу Росії не застав Альянс абсолютно непідготовленим.
Bild повідомляло про наявність плану дій у разі вторгнення РФ до країн Балтії. За цим сценарієм першочерговим завданням НАТО має стати придушення можливостей Росії завдавати далекобійних ударів. Після цього Альянс може перейти до масштабнішої повітряної кампанії.
Таким чином, потенційна війна не зводилася б до оборони окремої країни. У разі нападу НАТО, найімовірніше, намагалося б швидко знищити ключові військові можливості противника.
Але саме тут виникає головне питання: чи готова Європа витримати перші надзвичайно інтенсивні удари без повної та беззастережної американської підтримки?
На думку аналітиків, відповідь поки що не є однозначною.
Європа значно посилила оборону, а НАТО залишається військово сильнішим за Росію за сукупністю можливостей. Проте війна в Україні показала, що навіть перевага в ресурсах не гарантує легкої перемоги.
Для Кремля найпривабливішим сценарієм може бути не масштабна війна із всім Альянсом, а момент, коли в європейських столицях почнуть сперечатися, хто саме має відповідати на обмежену атаку.
Саме тому головною зброєю НАТО проти такого сценарію залишається не лише ракета чи танк. Це готовність союзників діяти разом.
Якщо Москва переконається, що цієї єдності немає, ризик небезпечної авантюри зросте. Якщо ж Альянс продемонструє, що напад на будь-якого його члена гарантовано запускає спільну відповідь, саме це може стати найсильнішим аргументом для Кремля не переходити небезпечну межу.
