Українські антикорупційні органи 19 серпня розпочали спеціальну операцію щодо ймовірної злочинної організації, до якої, за їхніми даними, входили чинні та колишні політики й високопосадовці. Оголошення НАБУ і САП пролунало за кілька годин до ключового кадрового голосування у Верховній Раді.
Перші повідомлення були навмисно стислими: бюро та прокуратура заявили про слідчі дії, не називаючи фігурантів. Пізніше з’явилася конкретика. За версією слідства, група була причетна до легалізації 150 млн грн, які використовувалися для внесення застави у справі про корупцію в енергетичній сфері.
Серед учасників НАБУ і САП назвали за посадовими ознаками заступника керівника Офісу президента, колишнього народного депутата, а також керівників правління і наглядової ради державного банку та інших осіб. Імен антикорупційні органи не оприлюднили, посилаючись на вимоги українського законодавства.
Це обмеження принципове для оцінки справи. Наявність певної посади в описі слідства ще не дозволяє самостійно встановлювати особу фігуранта або приписувати їй кримінальну відповідальність. На нинішній стадії йдеться про версію правоохоронців, а не про встановлену судом винуватість конкретних людей.
За аналізом «Дейком» відкритої та підтвердженої інформації, політичну вагу операції визначає не тільки сума у 150 млн грн. Вона почалася в момент, коли влада проводить одну з найчутливіших кадрових перебудов воєнного часу, а незалежність НАБУ і САП уже стала окремим питанням суспільної довіри та євроінтеграції.
Безпосереднього доказу, що нова антикорупційна операція пов’язана з голосуванням за міністра оборони, наразі немає. Збіг у часі створює сильний політичний фон, але не доводить причинного зв’язку. НАБУ і САП не заявляли, що розслідування стосується кандидата на посаду міністра Євгенія Хмари.
Хмара проходить парламентську процедуру після затяжної кризи навколо Міністерства оборони. Вранці 19 серпня профільний комітет Верховної Ради одноголосно рекомендував депутатам підтримати його призначення та ухвалити президентське подання №15523 у цілому. Остаточне рішення має прийняти парламент.
Під час комітетського розгляду депутати обговорювали з кандидатом забезпечення Сил оборони, міжнародне військово-технічне співробітництво та використання бюджетних коштів. Окремо було винесене питання оборонних закупівель — сфери, де ефективність і контроль витрат залишаються особливо політично чутливими.
Євгеній Хмара прийшов до урядової кадрової конфігурації зі спецслужб. Раніше він очолював Центр спеціальних операцій «А» СБУ, а згодом виконував обов’язки керівника Служби безпеки. Його підрозділ був пов’язаний із низкою технологічних і далекобійних операцій України проти російської військової інфраструктури.
Президент Володимир Зеленський висунув Хмару після усунення Михайла Федорова, пояснюючи вибір необхідністю зосередити оборонне відомство на технологічних способах ведення війни. Кадрове рішення, однак, не заспокоїло внутрішню дискусію, а стало одним із найгостріших політичних епізодів літа.
Відставка 35-річного Федорова викликала рідкісні для воєнного часу вуличні протести. У Києві та інших містах учасники акцій вимагали його повернення до Міністерства оборони, пов’язуючи ексміністра з цифровізацією армії, розвитком безпілотних систем та спробами перебудувати оборонні закупівлі.
Криза вийшла за межі одного міністерства. Зеленський також змінив найвище військове командування, призначивши Михайла Драпатого замість Олександра Сирського. Частина протестувальників підтримувала саме Драпатого, розраховуючи на більш орієнтований на потреби військовослужбовців підхід до управління армією.
Політична напруга різко посилилася ввечері 18 серпня, коли Федоров виступив із найпрямішим викликом Зеленському після своєї відставки. Колишній міністр заявив про необхідність відновити повноцінний демократичний процес навіть під час затяжної війни та фактично закликав готувати механізм воєнних виборів.
Федоров також говорив про системні проблеми державного управління, корупцію та падіння довіри. Його виступ був особливо помітним через колишню близькість до президентської команди: він був одним із найвідоміших представників покоління політиків, яке прийшло до влади разом із Зеленським після виборів 2019 року.
Проведення виборів під час чинного воєнного стану, однак, залишається юридично та організаційно складним питанням. Мільйони українців перебувають за кордоном або стали внутрішніми переселенцями, значна кількість громадян служить у війську, а приблизно п’ята частина території країни перебуває під російською окупацією.
На цьому тлі операція НАБУ і САП додає до кадрової кризи ще один вимір — антикорупційний. Сама по собі вона не доводить причетності президента або його найближчого політичного оточення до злочину. Водночас згадка високопосадовця Офісу президента неминуче робить розслідування політично чутливим для Банкової.
Особливо тому, що антикорупційна інфраструктура вже ставала джерелом масштабної політичної кризи. У липні 2025 року парламент схвалив зміни, які посилювали контроль генерального прокурора над НАБУ і САП. Це викликало масові протести та гостру реакцію партнерів України, після чого влада відновила їхню незалежність.
Директор НАБУ Семен Кривонос тоді заявляв Reuters, що спроби послабити бюро навряд чи припиняться, і говорив про кампанії дискредитації антикорупційних органів. Відтоді будь-яка велика справа проти представників верхніх поверхів влади оцінюється також крізь питання, чи здатні НАБУ і САП діяти без політичного втручання.
Це важливо й для переговорів України з Європейським Союзом. Боротьба з топкорупцією та функціональна незалежність спеціалізованих органів залишаються частиною ширшої реформи верховенства права, від якої залежить просування Києва до членства в ЄС і довіра міжнародних партнерів до українських інституцій.
Нинішня справа виникла не у вакуумі. НАБУ і САП уже ведуть низку великих проваджень, пов’язаних з енергетикою, державними підприємствами та колишніми високопосадовцями. У справі, відомій як «Мідас», антикорупційні органи розслідують можливу корупційну мережу навколо стратегічного енергетичного сектору.
У межах цього ширшого провадження слідство раніше заявляло про легалізацію сотень мільйонів гривень та ймовірні корупційні механізми, пов’язані з «Енергоатомом». Підозри отримували колишні високопосадовці, але кожна процесуальна дія залишається окремим епізодом і потребує власної доказової оцінки суду.
Тому згадка про 150 млн грн у новій операції не дає підстав автоматично ототожнювати її з усіма попередніми енергетичними справами або називати конкретних фігурантів. Публічно підтверджено лише те, що кошти, за версією НАБУ і САП, легалізували та використовували для застави в корупційному провадженні.
Не менш показовою є присутність у схемі, за версією слідства, керівників органів управління державного банку. Якщо підозри отримають подальше процесуальне підтвердження, справа торкнеться одразу кількох рівнів державної системи — політичного, фінансового та корпоративного управління. Деталей механізму НАБУ поки не розкрило.
Для Зеленського момент особливо незручний. Президент намагається завершити перестановки в оборонному секторі після протестів і конфлікту навколо Федорова, одночасно демонструючи союзникам стабільність державного управління. Нова справа створює протилежний інформаційний ефект — повертає корупцію в центр політичної дискусії.
Водночас сам факт розслідування проти високопоставлених осіб може мати й інше прочитання. Якщо НАБУ і САП отримують можливість проводити слідчі дії незалежно від політичного статусу фігурантів, це є свідченням працездатності створеної антикорупційної системи, а не автоматично доказом слабкості державних інституцій.
Саме результат, а не гучність першого оголошення визначить значення цієї операції. Важливими будуть підозри, фактичний рух грошей, роль кожного учасника, рішення Вищого антикорупційного суду та здатність слідства довести свою версію. До цього моменту будь-які персональні висновки залишатимуться передчасними.
Станом на середину дня 19 серпня профільний комітет Ради вже підтримав кандидатуру Євгенія Хмари, але парламентське голосування залишалося наступним вирішальним етапом. Антикорупційна операція й кадрове рішення юридично є різними процесами, хоча політично вони тепер розвиваються в одному надзвичайно напруженому контексті.
Для України цей день став перевіркою одразу двох систем — оборонного управління та антикорупційної незалежності. Рада має визначитися з новим керівником ключового міністерства війни, тоді як НАБУ і САП перевіряють людей із верхніх рівнів державної вертикалі. Те, як обидва процеси завершаться, матиме значення далеко за межами одного голосування.
