Українці дедалі частіше можуть стикатися не просто з неякісними продуктами, а з відвертим харчовим шахрайством. Йдеться про ситуації, коли виробник або продавець навмисно змінює склад товару чи його маркування, щоб здешевити виробництво та отримати більший прибуток. У результаті покупець платить за один продукт, а додому приносить зовсім інший.
За словами директора Союзу споживачів України Максима Несміянова, найбільше в Україні підробляють молочну продукцію та ковбасні вироби. Серед найбільш проблемних категорій — сметана, кисломолочний і твердий сир, масло, а також ковбаса. Експерт зазначає, що фальсифікат часто виявляють навіть під час поверхневих перевірок.
Механізм обману може бути досить простим. У молочних продуктах молочний жир або білок замінюють дешевшими рослинними компонентами. У ковбасних виробах зменшують кількість м'яса та збільшують частку добавок. При цьому продукцію можуть продавати під виглядом натуральної та якісної.
За оцінкою Несміянова, залежно від категорії товару, частка підроблених продуктів в Україні може сягати 30%. Водночас він застерігає від неправильного трактування цієї цифри: якщо в окремій перевірці кілька зразків виявилися фальсифікатом, це не означає, що вся продукція відповідної категорії є небезпечною.
Проблема стосується не лише українських товарів. За словами заступниці генеральної директорки Асоціації виробників молока Олени Жупінас, у світі фальсифікують безліч продуктів. Наприклад, оливкову олію можуть розбавляти дешевшими рослинними оліями, а у вершкове масло, сир та сметану додавати тугоплавкі рослинні жири.
Особлива небезпека для покупця полягає в тому, що підробку далеко не завжди можна визначити за зовнішнім виглядом. Іноді достатньо уважно прочитати етикетку. Приміром, замість «сиру твердого» може бути зазначено «сирний продукт», а замість «масла» — «вершково-рослинний продукт». Аналогічна ситуація зі сметаною: напис «сметанний продукт» має зовсім інше значення, ніж звична назва «сметана».
Саме тому перше правило безпечної покупки — не ігнорувати етикетку. На ній має бути інформація українською мовою, перелік інгредієнтів, дата виготовлення, умови зберігання та дані юридичної особи, якій можна пред'явити претензії у разі проблем із товаром.
Втім, навіть уважне читання упаковки не дає стовідсоткової гарантії. Несміянов наголошує: остаточно встановити склад продукту часто можна лише за допомогою лабораторного дослідження. Але для звичайного покупця такий спосіб практично недоступний через високу вартість.
Тому експерти радять звертати увагу на ціну. Надто дешевий продукт має не радувати, а насторожувати. Якщо вартість товару суттєво нижча за звичайну для відповідної категорії, варто замислитися, за рахунок чого виробник зміг так сильно зменшити ціну.
Не менш важливим є місце покупки. За словами експертів, ризик придбати неякісний товар у невеликих торгових точках і на ринках може бути вищим, ніж у великих торговельних мережах. Особливо це стосується молочної продукції. Водночас навіть великий магазин не може бути абсолютною гарантією якості.
Обережність потрібна і під час купівлі продукції відомих брендів. Фальсифікатори можуть використовувати назви, символіку та інші ознаки підприємств, які вже не працюють. У результаті покупець бачить знайоме оформлення та очікує відповідної якості, хоча насправді товар може не мати до цього виробника жодного стосунку.
Ситуацію ускладнює і недостатній державний контроль. Експерти звертають увагу на кадровий дефіцит у контролюючих органах та обмежені можливості для регулярних перевірок. Крім того, під час воєнного стану діють обмеження на проведення масових перевірок виробників і продавців. Водночас відповідальність за реалізацію небезпечної чи неякісної продукції залишається чинною.
Окрема проблема — складність доведення того, що саме конкретний продукт спричинив отруєння. Навіть якщо у покупця залишилися чек і частина товару, встановити причинний зв'язок може бути непросто. Значно швидше проблема привертає увагу контролюючих органів, якщо постраждали одразу десятки людей.
Тож універсального способу миттєво розпізнати фальсифікат не існує. Покупцеві залишається поєднувати кілька простих правил: уважно читати склад, не нехтувати інформацією на етикетці, уникати підозріло низьких цін, купувати продукцію у перевірених продавців та не довіряти лише красивому пакуванню.
Харчове шахрайство небезпечне тим, що його наслідки можуть бути значно серйознішими за втрату кількох десятків гривень. Людина фактично не знає, що саме опинилося на її столі. І поки система контролю не здатна повністю перекрити шлях фальсифікату на полиці, частина відповідальності неминуче залишається на самому споживачеві.
