Український ринок праці поступово змінюється, і одним із найпомітніших сигналів цього процесу стає зростання кількості іноземців, які приїжджають в Україну працювати. На тлі гострого дефіциту кадрів компанії дедалі частіше змушені шукати працівників за межами країни.
Статистика Державної служби зайнятості за перше півріччя 2026 року демонструє цікаву тенденцію: головним джерелом трудових мігрантів серед країн, громадяни яких отримують дозволи на роботу в Україні, стала Індія.
За шість місяців цього року громадянам Індії видали 933 дозволи на застосування праці. Це найвищий показник серед усіх держав. Для порівняння, громадяни Узбекистану отримали 539 дозволів, а Туреччини — 426.
До десятки країн із найбільшою кількістю дозволів також увійшли Азербайджан — 401, Бангладеш — 330, Пакистан — 330, Китай — 274, Вірменія — 198, Колумбія — 164 та Туркменістан — 143.
На цьому тлі особливо контрастно виглядає показник Росії. За перші шість місяців 2026 року її громадяни отримали в Україні лише п'ять дозволів на роботу.
Індія стрімко виходить у лідери
Нинішня ситуація цікава ще й тому, що лідерство Індії не завжди було настільки очевидним. Ще кілька років тому перше місце за кількістю дозволів стабільно займала Туреччина або ж вона перебувала серед головних країн-постачальників працівників.
У 2020 році громадяни Туреччини отримали 1741 дозвіл на роботу в Україні. У 2021 році цей показник зріс до 2480. Тоді Туреччина посіла друге місце, поступившись лише Індії, яка видала українському ринку праці рекордну для того періоду кількість працівників — 3065 дозволів.
Після початку повномасштабної війни ситуація кардинально змінилася. У 2022 році турецькі громадяни отримали лише 591 дозвіл. У 2023 році показник зріс до 719, а у 2024-му — до 947.
Попри падіння порівняно з довоєнними показниками, саме Туреччина у 2023 та 2024 роках стала лідером за кількістю дозволів на працевлаштування серед іноземців. У 2025 році турки знову очолили рейтинг — 1070 дозволів.
Але у 2026 році картина змінилася. Індія не просто повернулася до числа лідерів, а з великим відривом вийшла на перше місце. За шість місяців громадяни цієї країни отримали 933 дозволи проти 426 у Туреччини.
Чому Україна дедалі більше потребує іноземних працівників
За сухими цифрами стоїть значно масштабніша проблема — українська економіка відчуває гостру нестачу робочих рук.
Через війну мільйони українців виїхали за кордон, частина громадян перебуває на фронті, а демографічна ситуація країни й без того була складною. Підприємства, будівельні компанії, сфера послуг, виробництво та інші галузі дедалі частіше стикаються з ситуацією, коли вакансій значно більше, ніж людей, готових їх зайняти.
Саме тому трудова міграція може стати одним із ключових факторів відновлення економіки. Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова раніше зазначала, що через дефіцит робочої сили Україні доведеться залучати трудових мігрантів. Водночас, за її оцінкою, держава має проводити виважену та контрольовану міграційну політику.
Серед потенційних джерел працівників експерти називають Центральну Азію, Південний Кавказ та Південно-Східну Азію. Для громадян багатьох країн цих регіонів український ринок може бути привабливим через можливість отримати вищий дохід, ніж у себе на батьківщині.
Може стати рекордним роком
Ще одна важлива деталь — загальна динаміка. Після різкого падіння кількості дозволів на роботу іноземців у перші роки повномасштабної війни ринок поступово відновлюється.
Лише за перше півріччя 2026 року десять країн-лідерів уже отримали загалом 3738 дозволів. Якщо нинішні темпи збережуться до кінця року, 2026-й може стати одним із найактивніших років за залученням іноземних працівників за весь період повномасштабної війни.
Втім, говорити про повернення до довоєнного рівня поки зарано. Темпи залишаються значно нижчими, ніж у 2021 році.
Водночас сама географія трудової міграції вже показує важливу зміну. Україна поступово відкриває для себе нові ринки робочої сили — від Південної Азії до Центральної Азії та Кавказу. І якщо дефіцит кадрів зберігатиметься, присутність працівників з Індії, Узбекистану, Бангладеш, Пакистану та інших країн, найімовірніше, лише зростатиме.
Важливо розуміти: наведені цифри стосуються саме дозволів на застосування праці іноземців, а не загальної кількості громадян цих країн, які перебувають в Україні.
Фактично Україна вже входить у новий етап, коли залучення іноземних працівників стає не винятком, а одним із можливих інструментів подолання кадрового дефіциту. Питання тепер полягає не лише в тому, скільки людей приїде працювати, а й у тому, наскільки продуманою, контрольованою та інтегрованою буде ця політика.
