Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров заявив, що Росія і КНДР працюють над створенням «нового і справедливого світового порядку». Формулювання з’явилося в його посланні північнокорейській колезі Чхве Сон Хі та було оприлюднене 18 серпня державним агентством KCNA.
Лавров пов’язав цей порядок із «рівністю» держав та їхніми національними інтересами, одночасно пообіцявши розширювати двосторонню співпрацю. Особливе місце він відвів участі північнокорейських військових у боях у Курській області, назвавши її доказом бойової дружби Москви й Пхеньяна.
Таке формулювання пролунало вже після того, як відносини двох країн перестали бути переважно дипломатичним партнерством. У 2024–2025 роках Пхеньян не лише постачав Росії боєприпаси, а й відправив війська, які безпосередньо воювали проти українських сил на російській території.
Москва та Пхеньян офіційно підтвердили участь північнокорейських солдатів у Курській операції лише у квітні 2025 року. До того їхню присутність місяцями фіксували Україна, Південна Корея та західні розвідки, тоді як російська сторона уникала прямого визнання бойового розгортання.
За аналізом «Дейком» відкритих і підтверджених даних, слова про «новий світовий порядок» важливі насамперед як політичне оформлення вже створеного військового союзу. Росія і КНДР дедалі менше приховують, що їхнє партнерство включає взаємну оборонну підтримку, озброєння та бойовий досвід.
Основою нового рівня відносин став Договір про всеосяжне стратегічне партнерство, який Володимир Путін і Кім Чен Ин підписали в Пхеньяні у червні 2024 року. Документ передбачає взаємну допомогу у випадку зовнішньої агресії та закріпив військову співпрацю на міждержавному рівні.
Саме цим договором Північна Корея згодом пояснювала відправлення своїх солдатів до Росії. Кім Чен Ин заявляв, що рішення було реалізацією суверенного права КНДР допомогти державі-партнеру. Москва, зі свого боку, публічно подякувала Пхеньяну за участь його військових у боях.
За українськими та південнокорейськими оцінками, у 2024 році КНДР направила до Курської області приблизно 14–15 тисяч військовослужбовців. Росія залучила їх після українського наступу в регіоні. На початок серпня 2026 року, за українською оцінкою, там залишалося близько 9500 солдатів КНДР.
Для Північної Кореї це стало наймасштабнішим прямим залученням до закордонної війни за десятиліття. Її військові отримали досвід сучасного фронту, де поєднуються масоване застосування безпілотників, артилерії, електронної боротьби, розвідки та високоточних засобів ураження.
Військова допомога Пхеньяна, однак, почалася не з людей. Північна Корея передала Росії мільйони артилерійських і мінометних боєприпасів, балістичні ракети, далекобійну артилерію та реактивні системи залпового вогню. Частина цієї зброї вже використовувалася у війні проти України.
Аналіз Reuters та британського Open Source Centre встановив щонайменше 64 рейси чотирьох російських вантажних суден між портом Раджин у КНДР і Росією від вересня 2023-го до березня 2025 року. За цей період кораблі перевезли майже 16 тисяч контейнерів із боєприпасами.
Українська військова розвідка оцінювала окремо постачання артилерійських снарядів приблизно у чотири мільйони одиниць до початку 2025 року, не враховуючи мінометні боєприпаси. Вона також повідомляла про передачу Росії 148 північнокорейських балістичних ракет KN-23 і KN-24.
До 2026 року взаємодія почала переходити на наступний рівень. Українська розвідка повідомила про розгортання на заході Росії північнокорейського ракетного підрозділу приблизно з 90 військових. За її оцінкою, він може отримати до 120 балістичних ракет і шість пускових установок.
Reuters не зміг незалежно підтвердити всі деталі цього розгортання, однак джерело, знайоме з оцінкою американської сторони, повідомило, що США знають про переміщення підрозділу. Українська сторона стверджувала, що до того моменту КНДР уже поставила Росії 40 ракет із нової партії.
10 серпня Володимир Зеленський заявив, що під час російського удару по Запоріжжю застосовувалися північнокорейські балістичні ракети. Атака, зокрема, влучила у «Запоріжсталь», де загинули семеро працівників. Москва тоді не підтвердила використання боєприпасів із КНДР.
Ще масштабнішим може стати нове розгортання особового складу. 9 серпня Зеленський заявив, що ухвалено рішення про направлення до Росії від 30 до 50 тисяч північнокорейських військових. Він не розкрив джерел цієї інформації, а незалежного підтвердження такого масштабу поки немає.
Раніше президент України говорив про підготовку Росії до прийому ще 30 тисяч військових КНДР і називав Воронезьку область одним із районів розміщення. Якщо оцінка щодо 50 тисяч підтвердиться, це означатиме вже не поповнення окремого контингенту, а значне розширення іноземної участі у війні.
Окремо Москва повідомляла, що Північна Корея має направити тисячу саперів і п’ять тисяч військових будівельників до Курської області. Їхнім завданням називали розмінування та відновлення інфраструктури. Скільки з цих людей фактично прибули і які функції вони виконують, достеменно невідомо.
Для Пхеньяна співпраця з Москвою має цінність не лише як політична демонстрація. Аналітики вказують на можливість отримання валюти, енергоресурсів, економічної допомоги та доступу до російських військових технологій. Особливо чутливими залишаються ракетна, космічна й підводна програми КНДР.
Саме можливий технологічний обмін викликає особливе занепокоєння Південної Кореї. Бойове застосування дає Пхеньяну можливість перевіряти власні ракети та боєприпаси в реальній війні, знаходити недоліки й коригувати виробництво — досвід, який потенційно впливає вже на військовий баланс у Східній Азії.
Західні держави та Південна Корея також вважають частину цієї співпраці порушенням резолюцій Ради Безпеки ООН щодо КНДР. Північна Корея перебуває під санкціями через ядерну та балістичну програми, а міжнародні обмеження охоплюють передачу зброї та низку форм військової співпраці.
Політична особливість полягає в тому, що сама Росія є постійним членом Ради Безпеки ООН і брала участь у затвердженні санкцій проти Пхеньяна. У березні 2024 року Москва застосувала вето проти продовження мандата групи експертів, яка контролювала виконання північнокорейського санкційного режиму.
Отже, союз Москви й Пхеньяна змінює не тільки війну в Україні. Північнокорейські боєприпаси допомагають Росії підтримувати інтенсивність бойових дій, тоді як КНДР отримує можливість випробовувати людей і техніку в сучасній війні та поглиблювати відносини з великою ядерною державою.
Риторика двох столиць також стає дедалі синхроннішою. У липні Чхве Сон Хі та Лавров провели в Москві третій раунд стратегічного діалогу й заявили про узгодженість позицій. КНДР підтримала російську версію причин війни проти України, а Росія — політику Пхеньяна у сфері його безпеки.
У серпні цей політичний сигнал повторили вже на рівні лідерів. Путін і Кім Чен Ин обмінялися посланнями до річниці звільнення Корейського півострова від японського колоніального правління, наголосивши на історичній «бойовій дружбі» та намірі поглиблювати співпрацю.
Лавров у своєму новому зверненні використав і звичну російську тезу про «нацистів» в Україні. Москва систематично застосовує це визначення для виправдання вторгнення. Україна та її партнери відкидають таку характеристику як пропагандистську; вона не є нейтральним описом української влади.
Тому слова про «справедливий світовий порядок» також потребують атрибуції, а не сприйняття як установленого факту. Для Москви й Пхеньяна вони означають порядок, де держави можуть протистояти західному впливу. Для їхніх опонентів нинішня співпраця є прикладом обходу санкцій і мілітаризації союзу.
Найсуттєвіша зміна відбулася саме в практичній площині. Ще кілька років тому російсько-північнокорейські відносини можна було описувати мовою дипломатичної підтримки й торгівлі. Тепер до них входять артилерійські поставки, балістичні ракети, військові підрозділи та договірна взаємна допомога.
Для України це означає появу додаткового джерела російської військової витривалості. Для Південної Кореї та Японії — ризик, що технології й досвід, отримані КНДР завдяки війні в Європі, повернуться на Корейський півострів у вигляді більш ефективних ракет, військових підрозділів і нових способів ведення війни.
Якщо повідомлення про десятки тисяч нових північнокорейських військових підтвердяться, союз Росії і КНДР увійде ще в одну фазу. Тоді фраза Лаврова про «новий світовий порядок» виглядатиме не просто дипломатичною декларацією, а політичним визначенням союзу, який уже безпосередньо змінює хід війни в Європі.
