Початок повномасштабної агресії став моментом безпрецедентної консолідації, коли Петро Порошенко і Володимир Зеленський публічно потисли одне одному руки. Тоді здавалося, що політичні розбіжності поставлені на паузу, а Україна входить у довгу війну з Росією з рідкісним рівнем внутрішньої єдності.
Сьогодні ця рівновага зламанa. Новий корупційний скандал у енергетичному секторі перетворився на найгострішу політичну кризу часу війни. Розслідування про сто мільйонів доларів «відкатів» похитнуло образ Зеленського як лідера, який тримає країну, та відкрило простір для консолідації опозиції.
Серцем скандалу стала схема привласнення коштів через державні компанії енергетичного сектору. Антикорупційні органи, зокрема Національне антикорупційне бюро, оприлюднили записи розмов, де фігурують колишній бізнес-партнер президента, високопосадовці та менеджери держпідприємства, що ділили потенційні прибутки.
Особливо цинічно це сприймається на тлі системних ударів по енергетиці. Поки українці сидять без світла через російські обстріли, суспільство дізнається, що частина еліт намагалася заробити на державних контрактах. Теза про «кров на грошах» перестає бути просто риторичною фігурою й набуває конкретного змісту.
Політичний удар посилився тим, що до історії причетні люди з орбіти Зеленського. Фігурування його давнього партнера по бізнесу створює враження, що корупційний ризик закладений у самій архітектурі влади. Опозиція використовує це як доказ того, що «нова команда» відтворила старі практики.
Петро Порошенко, який був президентом України до пана Зеленського — Фінбарр О'Райлі
Партія Порошенка назвала уряд «непрофесійним і корумпованим», а корупційний скандал — справжньою демонстрацією того, що таке «криваві гроші». Такий тон свідчить: умовний пакт про ненапад добіг кінця. Політична боротьба повертається у формі, близькій до довоєнної, але тепер на тлі війни з Росією.
Найчутливішим пунктом стала роль Андрія Єрмака. Опозиційні депутати й частина фракції «Слуга народу» публічно вимагають його відставки, ставлячи під сумнів концентрацію влади в руках вузького кола. Для багатьох критиків саме голова Офісу президента став символом надмірної непрозорості рішень.
Загроза для Зеленського полягає не в негайній втраті посади — воєнний стан блокує вибори, а відставки не вимагає жоден із ключових гравців. Ризик у тому, що він може втратити реальний контроль над Верховною Радою, де його монобільшість уже де-факто розсипалася на групи та персональні центри впливу.
Опозиційні сили використовують ситуацію, щоб тиснути на уряд через парламентські механізми. Порошенківська команда збирає підписи за вотум недовіри кабінету, інші фракції вимагають посилення повноважень антикорупційних органів. Бюджет на наступний рік перетворюється з технічного закону на політичне поле бою.
Усередині «Слуги народу» поглиблюються тріщини. Частина депутатів відкрито сигналізує готовність вийти з фракції у разі, якщо ключові фігури не будуть відправлені у відставку. Це загрожує Зеленському втратою контрольованого механізму ухвалення рішень, критично важливого під час воєнного стану.
Паралельно з внутрішньою політикою Зеленський змушений думати про сигнали для міжнародних партнерів. Корупційний скандал б’є по головному аргументу Києва в діалозі із Заходом: що Україна, попри війну, залишається реформаторською державою, яка здатна контролювати використання зовнішньої допомоги.
Протести в Києві в липні після того, як український парламент проголосував за посилення обмежень щодо двох незалежних антикорупційних органів країни — Брендан Гоффман
Реакція Офісу президента показує спробу взяти ситуацію під контроль. Зеленський публічно попросив міністра юстиції Германa Галущенкa та міністерку енергетики Світлану Гринчук піти у відставку. Це має продемонструвати, що відповідальність наступає навіть до формального завершення розслідувань.
Водночас для частини суспільства два кадрові рішення виглядають косметичними. Критики наголошують, що відставки середньої ланки не змінюють фундаментальної проблеми — закритості механізмів прийняття рішень, концентрації важелів у вузького кола й браку системного оновлення державних компаній.
Дискусія про створення уряду національної єдності, який би включав опозиційні сили, набирає обертів. Представники табору Порошенка просувають цю ідею як спосіб знизити внутрішню напругу, розподілити відповідальність і підвищити довіру суспільства. Але для Зеленського це означало б втрату контролю.
Аналітики попереджають, що затягування із системною реакцією може дорого обійтися. Якщо довіра суспільства, яка й так просіла з дев’яноста до близько п’ятдесяти відсотків, продовжить падати, це може позначитися не лише на рейтингу Володимира Зеленського, а й на готовності людей терпіти довгу війну.
Корупційний скандал зачіпає саму моральну рамку воєнного часу. Українці очікують від влади максимального самообмеження, коли солдати гинуть на фронті, а більшість живе в умовах економічної та соціальної невизначеності. Будь-які новини про збагачення в цей момент сприймаються як подвійна зрада.
Тим часом Москва уважно стежить за внутрішніми коливаннями. Будь-яке ослаблення політичної стабільності, конфлікти у Верховній Раді чи відкриті протистояння між Офісом президента і антикорупційними інституціями можуть бути використані Кремлем для інформаційних операцій та деморалізації фронту.
Їжа при свічках у ресторані під час відключення електроенергії минулого року в Києві. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Росія дедалі частіше атакує критично важливу інфраструктуру та джерела енергії в Україні — Лінсі Аддаріо
Важливо й те, що удар завдано по тих елементах системи, які створювалися за участі міжнародних партнерів. Антикорупційні органи, які нині де-факто виступають опонентами частини владної команди, були побудовані за підтримки МВФ та ЄС. Їхня незалежність — ключова умова нових пакетів допомоги.
Скандал також висвітлив вразливість державних компаній. Модернізація корпоративного управління, прозорість тендерів та наглядових рад роками декларувалися як пріоритет, але нині з’ясувалося, що схеми «відкатів» можливі навіть у секторі, який перебуває під особливою увагою міжнародних донорів.
Зеленський опинився в пастці подвійних очікувань. Усередині країни суспільство вимагає жорсткого очищення й оновлення команди. Ззовні міжнародні партнери очікують на одночасне збереження ефективності управління війною та гарантії нецільового використання фінансової й військової допомоги.
Один із можливих сценаріїв — точкове перезавантаження уряду та частини Офісу президента з одночасним посиленням ролі антикорупційних органів. Такий крок дав би сигнал, що влада готова до самокорекції, не втрачаючи керованості оборонним сектором та системою ухвалення рішень під час воєнного стану.
Аналітики кажуть, що Андрій Єрмак, впливовий керівник апарату пана Зеленського, та невелике коло радників тримають жорсткий контроль над владою в Україні — Віолета Сантос Моура
Інший сценарій — ставка на «вистояти без поступок», коли кадрові зміни обмежуються кількома міністрами, а структура управління лишається недоторканною. У короткостроковій перспективі це може зберегти для Зеленського контроль, але в довгостроковій — ризикує підірвати довіру суспільства та партнерів.
Корупційний скандал став лакмусовим папірцем зрілості української політичної системи під час війни. Від того, як саме влада відреагує на викриття, залежить не тільки майбутній рейтинг президента, а й спроможність України переконувати світ, що вона справді відрізняється від російської моделі управління.
У підсумку ситуація навколо Зеленського — це не лише історія про персональну відповідальність. Це тест на те, чи здатна Україна одночасно вести війну з Росією, зберігати політичну стабільність і будувати систему, де корупційний скандал стає початком очищення, а не черговим циклом заміни облич.
