Щорічний форум у Давосі цього року виходить далеко за межі економічних дискусій. Для України та її європейських партнерів він стає політичною сценою, де вирішується питання довіри до майбутніх зобов’язань США. Присутність Дональда Трампа і Володимира Зеленського на одному майданчику розглядають як рідкісне вікно можливостей.
Після закритих переговорів у Парижі європейські столиці намагаються перевести попередні домовленості з Вашингтоном у публічну й зафіксовану форму. Йдеться насамперед про американські гарантії стримування Росії у разі досягнення мирної угоди. Без чіткої позиції США будь-яка архітектура безпеки виглядає крихкою.
Для Києва це не абстрактна дипломатія. Українська влада прагне уникнути ситуації, коли політичні сигнали з Вашингтона залишаються неформальними або залежать від внутрішніх коливань американської політики. Саме тому Давос розглядають як момент істини для трансатлантичної єдності.
За оцінкою газети «Дейком», нинішня дипломатична активність довкола Давоса свідчить про зміну тактики європейських лідерів: замість закулісних гарантій вони прагнуть публічних зобов’язань, які складніше переглянути після завершення форуму.
Очікується, що ключову роль у переговорах відіграватиме Емманюель Макрон, який разом із британським прем’єром формує контури європейського плану безпеки. Франція бачить у Давосі можливість звести докупи США, Україну та ЄС навколо єдиного бачення післявоєнного порядку.
На форумі також будуть присутні керівники Європейської комісії та лідери низки держав ЄС, а також генеральний секретар НАТО. Така концентрація політичної ваги покликана створити для Трампа середовище, у якому ухилитися від чітких заяв буде складно.
У Брюсселі визнають, що очікування різняться. Частина дипломатів сподівається на публічну заяву Трампа щодо американських безпекових гарантій для України. Інші вважають реалістичнішим сценарій, за якого президент США підтримає економічну угоду про повоєнне відновлення як перший крок.
Для Володимир Зеленський Давос має ще одне значення. Він прагне показати, що Україна входить у фазу переговорів не як прохач, а як суб’єкт, здатний пропонувати конкретні документи та рішення. За його словами, проєкт угоди щодо гарантій безпеки зі США вже майже готовий.
Водночас європейці пам’ятають попередній досвід, коли сильні сигнали підтримки не завжди переходили у формалізовані угоди. Саме тому нинішній тиск на Вашингтон має системний характер: від Парижа до Давоса, від двосторонніх зустрічей до публічних заяв.
Додаткову інтригу створює участь у переговорах американських емісарів, близьких до Трампа. Їхня присутність у Парижі сприймалася як обнадійливий знак, але відсутність чіткої згадки про гарантії у фінальній заяві залишила питання відкритим.
Для Європи це не лише питання України. Йдеться про власну безпеку та роль США у стримуванні Росії. Без американського «якоря» будь-які європейські гарантії ризикують виглядати недостатніми, особливо з огляду на виснаження ресурсів і політичні розбіжності всередині ЄС.
Давос, попри свій економічний формат, дедалі частіше стає місцем великої геополітики. Саме тут лідери можуть не лише домовлятися, а й публічно фіксувати позиції, звертаючись до світової аудиторії бізнесу й політики одночасно.
У цьому сенсі для Дональда Трампа форум стає тестом на готовність взяти персональну відповідальність за курс США щодо України. Для Києва — шансом закріпити підтримку, яка виходить за межі заяв і жестів. А для Європи — моментом перевірки, чи здатен Захід говорити з Росією мовою довгострокових гарантій, а не тимчасових обіцянок.
Результати Давоса не принесуть негайного миру. Але вони можуть визначити рамку, у якій цей мир колись стане можливим — або ж залишиться крихкою паузою між новими етапами війни.
