Відлуння століть: спадщина бессарабських болгар в українській історії
Упродовж двох століть бессарабські болгари є невід’ємною частиною української культурної мозаїки. Їхня присутність на півдні України — це не лише спогад про минуле, а й доказ того, як збереження національної ідентичності стає фундаментом для взаєморозуміння між народами. Цьогорічне святкування Дня бессарабських болгар 29 жовтня та Дня народних будителів Болгарії 1 листопада в Україні стало подією, що поєднала історію, традиції та людську пам’ять у єдине ціле.
Офіційні заходи охопили Одесу, Болград, Ізмаїл, Банівці та інші населені пункти. Їх організували спільними зусиллями українських та болгарських культурних інституцій. Святкування мало не лише урочистий, а й глибоко символічний характер: у час, коли Україна виборює своє майбутнє, пам’ять про тих, хто століттями плекали свою духовність і свободу, набуває нового сенсу.
Генеральний директор Болгарського телеграфного агентства Кирил Валчев, виступаючи в Одесі 30 жовтня, наголосив, що роль бессарабських болгар у формуванні національної ідентичності Болгарії є беззаперечною. Саме тому Болгарія й надалі підтримуватиме збереження знань про їхню спадщину, мову та культуру. Це не лише акт пошани до історії, а й свідчення духовної спорідненості, яка виходить за межі географічних кордонів.
Під час цих днів Україна знову стала місцем зустрічі двох світів — минулого та майбутнього, традицій і модерності. Люди різних поколінь відчули, що спільна пам’ять може стати джерелом сили, коли вона наповнена правдою та вдячністю.
Христо Ботев: пам’ять, що відроджується попри все
Особливе місце у святкуваннях посів Ізмаїл, де після тривалої реставрації відкрили відновлений пам’ятник Христо Ботеву — поету, революціонеру, мислителю, який став символом боротьби за свободу. Його бюст уперше було встановлено ще у 1978 році — це був перший пам’ятник Ботеву на території сучасної України.
Під час відкриття лунали сирени повітряної тривоги, але навіть це не змогло зупинити церемонію. Місцеві жителі, представники болгарської громади, дипломати, школярі — усі стояли поруч, об’єднані спільним почуттям пошани. У такі моменти відчувається, що пам’ять — не музейний експонат, а жива сила, здатна протистояти будь-яким обставинам.
Історія Христо Ботева тісно пов’язана з Україною. Саме в Ізмаїлі він працював учителем між 1869 і 1871 роками, а його творчість неодноразово зверталася до теми гідності, самопожертви й боротьби за правду. Тому відкриття пам’ятника стало не просто подією місцевого масштабу, а жестом культурної тяглості.
За даними перепису населення, болгари становлять близько 10% мешканців Ізмаїла — майже вісім тисяч осіб. Це одна з найбільших етнічних спільнот міста, яка зуміла не лише зберегти власну культуру, а й інтегрувати її в українське середовище, створюючи приклад взаємоповаги та мирного співжиття.
Пам’ятник Ботеву тепер знову сяє на ізмаїльській землі — як нагадування, що справжня сила народу полягає у здатності берегти своє коріння навіть тоді, коли навколо змінюється світ.
Болград і Банівці: простір, де зберігається духовна єдність
31 жовтня болгарська делегація на чолі з Кирилом Валчевим і генеральним консулом Святославом Івановим відвідала Болград і Банівці — серце бессарабської громади. Тут, серед мальовничих пейзажів, живе пам’ять про перших переселенців, які у XIX столітті принесли на українську землю болгарську мову, звичаї та віру.
Покладання квітів до пам’ятників видатних діячів Болгарії стало актом вдячності попереднім поколінням. Делегація також завітала до середньої школи імені Георгія Раковського, де понад 400 учнів вивчають болгарську мову, літературу та історію. Це не лише навчальний процес, а справжня форма культурного спадкоємства, завдяки якій молодь усвідомлює власну ідентичність.
Не менш символічним було відвідання Преображенського собору — святині, освяченої ще 1838 року. Відновлений у 2012 році після пожежі, він став духовним центром громади, де поєднуються молитва, історія та спільна пам’ять. Відродження храму коштом бессарабських болгар та за підтримки Болгарії стало прикладом того, як культурна спадщина може відновлюватися навіть після найважчих випробувань.
Ці місця — Болград, Банівці, Ізмаїл — сьогодні є не лише географічними точками, а живими осередками болгарської душі в Україні. Саме тут люди вчаться поєднувати два світи — український і болгарський — у спільному пориві до розвитку та збереження духовності.
Василівка: пісня, народжена з пам’яті
Святкові дні завершилися в селі Василівка Болградського району, де відзначили 195-ту річницю його заснування та п’ятиріччя створення місцевої сільської ради. Василівка — це один із тих населених пунктів, де болгарські традиції не просто збереглися, а стали частиною повсякденного життя.
Під час урочистостей мешканці вшанували пам'ять українських воїнів, які загинули за свободу. Хвилина мовчання у поєднанні з болгарськими народними мелодіями створила атмосферу глибокої вдячності й скорботи. Цей жест показав, що справжнє братерство народжується не зі слів, а з розуміння спільних цінностей.
На концертах виступив народний співак Болгарії Ілля Луков, чиї пісні про рідну землю й людську гідність стали лейтмотивом свята. Його голос, сповнений сили й ніжності, поєднав минуле й сучасність, нагадавши, що музика здатна говорити там, де мовчать слова.
Як зазначив генеральний консул Святослав Іванов, для болгар Болград є своєрідною духовною столицею Бессарабії. Саме звідси лунає голос громади, який закликає берегти пам’ять і будувати майбутнє на основі взаємоповаги.
Дух єдності: Болгарія і Україна у спільному русі вперед
Сьогодні, коли Україна бореться за свою незалежність і свободу, такі події мають особливе значення. Вони нагадують, що культура і духовність здатні долати навіть найглибші рани історії. Бессарабські болгари, які живуть поруч із українцями вже понад два століття, стали живим прикладом того, як збереження національної ідентичності може поєднувати, а не розділяти.
Болгарія не залишається осторонь: у червні 2023 року в Одесі відкрили Національний пресклуб Болгарського телеграфного агентства, який став інформаційним мостом між двома країнами. Його мета — донести правду про події в Україні до європейської спільноти, протистояти дезінформації та зміцнювати культурні зв’язки.
Протягом року тут відбулася дев’ятнадцята зустріч болгарських медіа з усього світу. Це свідчить, що українсько-болгарський діалог виходить далеко за межі регіональної співпраці — він перетворюється на приклад взаємопідтримки в часи випробувань.
Святкування Днів бессарабських болгар і народних будителів Болгарії стало нагадуванням, що духовність — це не минуле, а живий процес. Це пам'ять, яка дихає, розмовляє, співає, творить. І поки ця пам'ять живе в серцях людей, між Болгарією та Україною пролягатиме міцний міст дружби, що не знає часу.
