Останні раунди дипломатії навколо війни в Україні знову довели: Донбас залишається головним каменем спотикання. Для президента США Дональда Трампа це питання виглядає як "угода": Росія вже контролює значну частину території, і щоб зупинити війну, Київ нібито має піти на поступки.
Але для президента України Володимира Зеленського — це особисте. Його дідусь воював у Другій світовій, звільняючи Донбас від нацистів. «Ми не можемо просто віддати цю землю», — наголосив він після зустрічей у Вашингтоні.
Регіон, що складається з Донецької та Луганської областей, є мінеральним і промисловим серцем України. Саме тут з 2014 року точилися бої, які Кремль використав для тиску на Київ.
Сьогодні Росія прагне захопити решту 2,5 тисяч квадратних миль Донбасу, де залишаються під українським контролем такі міста, як Краматорськ і Слов’янськ. Путін відкрито заявляє: Київ має відмовитися від усієї території регіону.
Опитування показують: більшість українців категорично проти будь-яких територіальних поступок. До того ж Конституція України забороняє відчуження територій. Зеленський опинився перед вибором — або ризикувати підтримкою союзників, або йти проти суспільства.
Колишній міністр закордонних справ Вадим Пристайко назвав цю дилему «отруйною пігулкою»: проковтнути можна, але наслідки будуть болісними.
Деякі аналітики вважають, що Україна могла б розглянути поступки лише в обмін на потужні міжнародні гарантії безпеки, подібні до статті 5 НАТО. Це могли б бути американські літаки, європейські війська чи спільна оборонна інфраструктура.
Трамп і його радники просувають ідею так званих «обмінів територіями», де Москва віддає частину земель в обмін на Донбас. Але більшість експертів у Києві сумніваються: Росія хоче не обмінювати, а поглинути.
Донбас раніше вважали проросійським регіоном: у 2010 році 90% виборців там підтримали Януковича. Але після його втечі у 2014 році Кремль запустив сценарій із «сепаратизмом», а згодом — повномасштабну війну.
Ще у 2015 році Мінські домовленості передбачали особливий статус для Донбасу, але Путін вимагав права вето для цього регіону на зовнішню політику Києва. Це фактично означало б кінець українського суверенітету.
Зеленський у 2019 році, ще до вторгнення, допускав компроміси. Але після масових злочинів РФ і боїв за Бахмут риторика стала жорсткішою: Донбас має бути повернений.
Попри це, у 2024–2025 роках з’явилися сигнали, що Київ готовий обговорювати тимчасові поступки, якщо отримає надійні західні гарантії. Проте реальна домовленість із Москвою виглядає малоймовірною: саме Донбас був причиною війни, і поступки тут лише стимулюватимуть агресора.
Аналітики сходяться на думці: жоден мирний план не омине питання Донбасу. Але поступка цієї території означала б не завершення війни, а відкладену загрозу нового вторгнення.
«Ми повернулися до точки відліку», — каже експерт Гаррі Неделку. Росія не дозволить Україні отримати серйозні гарантії безпеки, а Київ не віддасть Донбас без них. Це заморожує будь-який прогрес у переговорах.
Донбас — це більше ніж територія. Це символ спротиву, історичної пам’яті та питання державності України. Для Кремля він став інструментом шантажу, для Києва — червоною лінією. І доки Москва вимагає капітуляції, а Захід не готовий нав’язати сильніші умови, війна залишатиметься єдиним реалістичним сценарієм.
