Телебачення і доступність: сучасний стан
Телевізійний контент в Україні у більшості випадків залишається недоступним для людей з інвалідністю. За результатами тижневого моніторингу 41 загальнонаціонального телеканалу, проведеного Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення з 1 по 7 серпня 2025 року, стало очевидним, що лише незначна частина медіапродукту адаптована для осіб із порушеннями слуху, зору або інтелектуального розвитку. Моніторинг було проведено у рамках Міжнародного дня жестових мов, що підкреслює нагальність питання доступності.
Дослідження показало, що жестова мова застосовується лише на п’яти телеканалах: "Суспільне Культура", "Суспільне Новини", "Армія TV", "1+1 Україна" та "Kvartal TV". Загальний обсяг застосування жестової мови протягом тижня склав лише 158 годин 11 хвилин із 6888 годин мовлення, що становить лише 2,3%. Ці цифри свідчать про те, що більшість глядачів із порушеннями слуху фактично не отримують доступ до телевізійного контенту.
Ще гірша ситуація з аудіодискрипцією. Протягом усього моніторингового тижня не було зафіксовано жодного випадку її використання, що означає повну відсутність доступного контенту для людей з порушеннями зору. Тобто ті, хто не бачить або має слабкий зір, позбавлені можливості отримувати інформацію з телевізійних програм на рівні, що відповідає стандартам інклюзивності.
Навіть серед субтитрів, доступних на 38 із 41 каналу, їх застосування обмежене. Лише 1,61% від загального обсягу мовлення супроводжуються субтитрами для осіб із порушеннями слуху. Часто субтитри використовуються для перекладу іншомовного контенту, що не завжди відповідає потребам глядачів із вадами слуху. Це підкреслює проблему не лише кількісної, але й якісної доступності контенту.
Кінематографічний контент і його обмежена адаптація
Щодо фільмів, мультфільмів і серіалів ситуація також залишається критичною. Лише три телеканали – "Суспільне Культура", "1+1 Україна" та "Kvartal TV" – забезпечують супровід кінопродукції жестовою мовою або субтитрами. Обсяг такого контенту становить лише 0,62% від загального тижневого мовлення, що демонструє його мінімальне охоплення.
Наявність адаптованого кінематографічного контенту не лише підвищує якість життя людей із інвалідністю, а й формує культурну інклюзивність у суспільстві. Відсутність такої практики обмежує права на інформацію та культурні продукти. Це питання виходить за рамки лише медіасфери, стаючи соціальною проблемою, що впливає на рівень залученості громадян у культурне життя країни.
Моніторинг також показав, що медіапродукт, де героями є люди з інвалідністю, займає лише 1,35% від загального обсягу програм за тиждень. Це вказує на недостатнє представлення та видимість людей з особливими потребами у масовій культурі, що посилює стереотипи і соціальну ізоляцію.
Законодавчі вимоги та їхнє дотримання
Згідно з Конвенцією ООН про права людей з інвалідністю, держави мають забезпечити доступ до телевізійних програм у доступних форматах. В Україні 28 червня 2025 року набрав чинності Європейський акт про доступність (ЕАА), який зобов’язує медіакомпанії забезпечити доступність контенту, включно із точними та синхронізованими субтитрами до всіх програм.
Національна рада наголошує, що закон "Про суспільні медіа України" встановлює чітку вимогу для суспільного мовника: частка адаптованих програм повинна становити не менше 5% добового мовлення у проміжку з 7 до 22 години. Добовий моніторинг показав, що "Суспільне Новини" досягає 57% адаптованих програм, а "Суспільне Культура" – 23%. Ці показники демонструють, що забезпечення високого рівня доступності цілком реально за наявності політичної волі та правильних механізмів впровадження.
Приватні мовники, згідно із законом "Про медіа", мають рекомендаційний характер щодо забезпечення доступності, що часто пояснює низькі показники адаптації контенту. Водночас досвід суспільних каналів показує, що реальна робота над доступністю може стати прикладом для інших медіакомпаній.
Важливість інклюзивності та суспільний ефект
Недоступність медіаконтенту не лише порушує права людей з інвалідністю, а й формує соціальні бар’єри. Відсутність жестової мови та аудіодискрипції обмежує можливість громадян брати участь у суспільному та культурному житті на рівні, який забезпечує інклюзія.
Кожна адаптована програма чи фільм створює атмосферу соціальної рівності та відкритості. Суспільство, яке інвестує в доступність, демонструє турботу про всіх громадян, підвищуючи рівень довіри та взаєморозуміння. Крім того, доступність контенту сприяє розвитку освітніх, культурних та інформаційних можливостей для людей з різними потребами, що має стратегічне значення для держави.
Висновки Національної ради наголошують на необхідності системного підходу: державне регулювання, активна позиція медіакомпаній і технологічні рішення можуть кардинально змінити ситуацію. Досвід "Суспільного" демонструє, що доступність телебачення для людей із порушеннями слуху, зору та інтелекту цілком здійсненна за умови пріоритетів і ресурсів.
