Румунія знову опинилася на передовій «сірої зони» війни. У ніч на вівторок країна підняла в повітря спершу німецькі Eurofighter, а потім власні F-16 після того, як два безпілотники порушили її повітряний простір поблизу кордону з Україною. Один дрон зайшов над повітом Тулча й повернувся в бік України, інший — із боку Галаца — рушив углиб території у напрямку Вранчі, змусивши владу попередити мешканців трьох регіонів про необхідність укриття.
Це не перший випадок, коли війна Росії проти України буквально «переповзає» через кордон Румунії. Від початку масованих ударів по українських дунайських портах Бухарест уже неодноразово фіксував падіння уламків дронів і боєприпасів на своїй території вздовж 650-кілометрового кордону з Україною. Фактично кожна нова атака по Ізмаїлу чи Рені автоматично створює ризики для румунських сіл та містечок.
Офіційний Бухарест намагається балансувати між двома крайнощами. З одного боку, країна має закон, який дозволяє збивати дрони навіть у мирний час, якщо є загроза життю людей чи майну. З іншого — Румунія досі не застосувала це право на практиці, очевидно, щоб не провокувати пряме військове зіткнення з Росією й не створювати прецедент для ескалації в межах НАТО.
Ситуація ускладнюється тим, що над Румунією працюють не лише національні сили ППО, а й контингенти союзників. Підйом Eurofighter у рамках місії повітряної поліції НАТО показує, що інциденти з дронами давно стали не лише двосторонньою проблемою Бухарест–Москва, а й частиною ширшої картини оборони всього східного флангу Альянсу — від Балтії до Чорного моря.
F-16 ВПС Норвегії патрулює Балтію в 2015 році — Інтс Калніньш/Reuters
Порушення повітряного простору Румунії має низку наслідків. По-перше, воно піднімає планку політичного тиску всередині країни: суспільство очікує жорсткої реакції, коли «чужі» дрони заходять усе глибше вглиб території. По-друге, змушує НАТО прискорювати інтеграцію систем ППО союзників і відпрацьовувати сценарії, де безпілотники або ракети можуть випадково чи навмисно влучити по об’єктах на території блоку.
Ризики стосуються не лише військових об’єктів. Уздовж кордону з Україною розташовані дунайські порти, зернові термінали, логістичні хаби, через які йде частина українського експорту та імпорту. Будь-яке потрапляння дронів у ці зони загрожує не тільки безпеці людей, а й стабільності європейських ланцюгів постачання, зокрема аграрного експорту.
Для Києва нинішній інцидент — ще один аргумент на користь посилення спільної системи ППО із союзниками. Україна зацікавлена, щоб союзники на східному фланзі не лише реагували попередженнями, а й були готові інтегрувати свої радари, літаки й зенітні системи у спільну «парасольку». Чим щільніший буде цей контур, тим складніше Росії буде використовувати прикордонні зони як «сіру» територію для ударів.
Для НАТО кожне нове порушення повітряного простору Румунії, Польщі, країн Балтії чи інших членів блоку — тест на рішучість. Поки що союзники обмежуються політичними заявами, посиленням ППО та патрулюванням. Але якщо одного дня уламки або боєприпаси спричинять масові жертви, дискусія про застосування Статті 4 або навіть 5 Договору може перейти з теоретичної площини в практичну.
Румунія опинилася в ролі буфера між війною та європейським тилом. Її реакція на дронові інциденти показує, як важко тримати баланс між бажанням уникнути прямої конфронтації з Росією та необхідністю захищати власний суверенітет і безпеку громадян. Чим довше триває війна, тим тоншим стає цей баланс, а будь-яка нічна тривога, як нинішня, може стати точкою неповернення для всієї східної архітектури безпеки Європи.
