Масована атака дронами в ніч на неділю знову показала, що зима для України — не лише про погоду, а й про розрахунок ворога на виснаження. Президент Володимир Зеленський повідомив про двох загиблих і десятки поранених унаслідок ударів по кількох регіонах. 
За словами Зеленського, російські дрони били по Сумщині, Харківщині, Дніпропетровщині, Запорізькій, Хмельницькій та Одеській областях. Військові зафіксували близько 30 влучань у 15 локаціях, що підкреслює масштаб і розтягнуту географію атаки. 
Найвідчутніший символ цієї хвилі — Харків: мер Ігор Терехов підтвердив загибель людини в місті та нові пошкодження, зокрема на енергетичних об’єктах. Удар по великому тиловому центру — це не випадковість, а логіка тиску на системи опалення й побутову стійкість. 
За підрахунками редакції Дейком, нинішня масована атака дронами вписується в зимову кампанію РФ проти енергосистеми України: її мета — не «разовий ефект», а хвилі дрібніших руйнувань, що накопичуються й породжують довгі ланцюги відключень та аварійних ремонтів.
Ключовий інструмент цієї тактики — дешеві й численні російські дрони, які перевіряють межі ППО України. Навіть коли більшість цілей збивають, ворог виграє час і змушує витрачати дефіцитні ресурси: боєприпаси, радіолокаційний ресурс, мобільні групи, паливо та години ремонту.
Від ударів по енергетиці страждає не лише світло. Коли падає напруга, першими «сідають» теплопункти, насоси, котельні й системи опалення в житлових кварталах. На морозі до -16°C така нестабільність перетворює блекаути на ризик для здоров’я, особливо для дітей і літніх людей. 
Саме тому влада робить ставку на швидкі «латки»: Зеленський повідомляв, що доручив максимально прискорити імпорт електроенергії та завезення додаткового обладнання. Це не стратегічна перемога, а виграш часу — аби пережити піки холодів без системного колапсу. 
Та імпорт електроенергії — лише частина відповіді. Друга частина — розосередження генерації, захист підстанцій, мобільні трансформатори, швидкі ремонти й управління попитом. У цьому сенсі «енергетосистема України» стає полем бою не менше, ніж фронт: удар по кіловольтах часто дає ворогу політичний результат.
Географія нічної атаки теж промовиста: Суми — прикордоння, Харків — мегаполіс під постійним тиском, Дніпро — транспортно-логістичний вузол, Запоріжжя — близько до фронту, Хмельницький — глибокий тил, Одеса — порт і «вікно» до торгівлі. Розмах посилює ефект невизначеності: «дістануть усюди».
Паралельно з ударами розгортається інша сцена — переговори про мир. За повідомленнями, американські та українські перемовники зустрілися в Маямі, обговорюючи гарантії безпеки й план післявоєнного відновлення. Сам факт цих консультацій робить енергетичний терор ще більш політичним. 
Вашингтон, за цією ж логікою, тисне на Київ щодо рамки домовленостей, яку США хотіли б представити Москві. Росія натомість демонструє холодність і вимагає значних поступок — а удари «Шахедами» підсилюють позицію шантажу: мовляв, кожна затримка переговорів коштуватиме темряви. 
Для України тут важливо не потрапити в пастку «миру за розетки». Якщо припинення вогню не супроводжується надійними гарантіями безпеки, енергетичний терор може відновитися в будь-який момент — уже як інструмент тиску під час виконання угод, бюджетного планування або відбудови.
Тому тема гарантій безпеки — не дипломатичний декор, а «страховий поліс» для економіки. Інвестор, донор і навіть місцева влада не вкладатимуться в відбудову під ризиком повторення ударів по ключових вузлах. План післявоєнного відновлення потребує передбачуваності — і саме її Росія намагається відібрати.
Ще одна лінія — моральний вимір. Коли вночі летять російські дрони, люди в укриттях думають не про геополітичні формули, а про воду, тепло, заряджений телефон і чи витримає будинок. Цей досвід формує суспільну «ціну миру»: українці хочуть завершення війни, але не ціною права на безпеку.
Російський розрахунок на втому працює лише тоді, коли вибір здається безальтернативним. Українська відповідь — робити альтернативу видимою: посилення ППО України, інтеграція з європейською енергосистемою, довгострокові контракти на імпорт електроенергії, більше мобільної генерації та захист критичної інфраструктури.
У короткій перспективі ключове — пережити зиму, мінімізувати блекаути й утримати керованість системи опалення в містах. У середній — скоротити вразливість: менше «одних великих вузлів», більше дублювання, швидші ремонти, краща логістика обладнання й паливні резерви для пікових днів.
Нічна масована атака дронами — це попередження, що війна йде не тільки на лінії фронту, а й у розетках, котельнях та диспетчерських. І поки в Маямі обговорюють контури миру, Україні доводиться щодня доводити просту істину: життя, світло й тепло не можуть бути предметом торгу під гуркіт «Шахедів». 
