У другий тиждень відкритого протистояння між Ізраїлем та Іраном обидві сторони завдали нових ударів: ізраїльські літаки атакували ядерний центр у Ісфахані, нібито в цехи з виробництва центрифуг, а іранські сили випустили десятки ракет і БПЛА «Shahed» у відповідь. Цей обмін ударами показує, що конфлікт здатен тривати довго, загрожуючи перерости у масштабну війну з великою кількістю жертв і руйнувань.
Ізраїльський міністр оборони Ісраель Кац повідомив про ліквідацію двох високопоставлених офіцерів Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) — Сеіда Ізаді і Бехнама Шахріярі, які відповідали за фінансування та озброєння «Хамас» і «Хезболли».
Іранська державна телекомпанія Fars News підтвердила загибель п’яти членів КВІР у провінції Лорестан. Загалом нові удари продемонстрували ефективність розвідки та спецпідрозділів Ізраїлю, але й яскраво висвітлили готовність Ірану відповідати асиметричними методами.
Екс-президент США Дональд Трамп упродовж тижня надсилав змішані сигнали: спочатку він обіцяв «максимальний тиск» на Тегеран, потім оголосив про дворічний «термін перемир’я» для дипломатичного врегулювання, а пізніше знову погрожував військовим втручанням.
«Дамо дві тижні для переговорів», — сказав він у Нью-Джерсі, але зазначив, що «може підтримати перемир’я» лише «якщо все складеться». Ці коливання Трампа ослаблюють позицію Вашингтона та створюють невизначеність у союзників по НАТО.
Спроби європейської дипломатії, очолювані міністрами закордонних справ Великої Британії, Франції й Німеччини, завершилися мінімальними результатами: зустріч у Женеві з іранським колегою Аббасом Арагхчі не виробила чіткого плану подальших переговорів. Іран наполягає на зупинці обстрілів та руйнувань як умові для відновлення діалогу, тоді як Ізраїль не бажає відмовлятися від своїх військових цілей до остаточного знищення загроз.
У цьому контексті особливу увагу привертають питання ядерної безпеки та санкцій: США й Ізраїль вимагають повного припинення збагачення урану, тоді як Іран допускав лише обмеження діяльності на майбутніх переговорах. Рано чи пізно сторонам доведеться повернутися до ідеї продовження переговорів на базі «ядерної угоди 2.0», з музою на заборону підземних об’єктів, таких як Фордо.
Між тим глобальний ринок нафти й газу відреагував падінням цін після повідомлень про готовність Тегерана обговорити обмеження ядерної програми, але ризики регіонального розширення війни можуть відновити зростання цін. Багато країн Перської затоки та Західної Азії закликають до стриманості, побоюючись, що поширення бойових дій створить незворотні наслідки для регіональної стабільності.
Анвар Гаргош, старший радник президента ОАЕ, назвав поточну ескалацію небезпечною для «регонального порядку», що базується на економічному взаємовигідному розвитку. Він підкреслив: «Якщо ми почнемо бити по всіх фронтах, нічого не залишиться цілим». Напевно, саме дипломатичне розмаїття інтересів — США, ЄС, країни Перської затоки — і може врятувати ситуацію від неконтрольованого поширення конфлікту.
Ключовим залишається питання підтримки Ізраїлю з боку США: без американських «bunker busters» і далекобійних бомб Ізраїль навряд чи зможе ефективно знищувати підземні ядерні об’єкти Ірану. Проте США вагаються: одні вважають, що пряма участь прискорить завершення операції, інші попереджають про ризик великої війни, втягнення європейських союзників і загрозу вторгнення в сусідні країни.
Суспільства обох країн показують контрасти: одночасно із заявами про «самозахист» Ізраїлю в Тель-Авіві прокидаються протести проти війни, а в Ірані підкреслюють «непохитність» ядерної програми. Це демонструє, що нинішню ситуацію формує не лише військовий баланс, а й внутрішня політика, інформаційні кампанії та глобальні енергетичні інтереси.
Поки сторони коливаються між радикальними кроками й поступками, світ чекає на чіткі сигнали з Вашингтона і Брюсселя. Адже без узгодженого плану дипломатичного виходу з кризи, війна між Ізраїлем та Іраном може стати тривалою, із серйозними людськими втратами й руйнівними наслідками не лише для країни-суб’єктів конфлікту, а й для всієї міжнародної спільноти.
