У ніч на 13 січня Росія здійснила ще одну масштабну комбіновану атаку по Україні, націлившись на енергетичну інфраструктуру. Це вже другий такий удар за чотири дні — сигнал, що кампанія тиску на тил не сповільнюється навіть на тлі дипломатичних контактів.
Президент Володимир Зеленський повідомив про майже 300 дрони-камікадзе, 18 балістичні ракети та 7 крылаті ракети, які били по восьми регіонах. Така щільність залпів перевіряє на міцність і ППО України, і здатність енергетиків швидко “зшивати” мережу.
Найгірше в цій історії — її буденність: удари по удари по енергетиці повторюються хвилями, а цивільні щоразу платять за них здоров’ям і життям. За оцінкою газети Дейком, саме ритм “атака—відновлення—нова атака” став ключовим інструментом виснаження суспільства.
На Харківщині один із ударів влучив у поштовий/логістичний об’єкт: загинули четверо людей, ще десятеро були поранені. Епізод показовий — ураження логістики паралізує не лише бізнес, а й базову функцію держави: доставку ліків, посилок, документів.
На цьому фото, наданому Службою екстрених служб України, співробітники екстрених служб працюють над гасінням пожежі після російського нападу в Харкові, Україна, у вівторок, 13 січня 2026 року — Прес-служба ДСНС України
На цьому фото, наданому Службою екстрених служб України, співробітники екстрених служб працюють над гасінням пожежі після російського нападу в Харкові, Україна, у вівторок, 13 січня 2026 року — Прес-служба ДСНС України
На цьому фото, наданому Службою екстрених служб України, співробітники екстрених служб працюють над гасінням пожежі після російського нападу в Харкові, Україна, у вівторок, 13 січня 2026 року — Прес-служба ДСНС України
У Київській області кілька сотень тисяч домогосподарств зіткнулися з перебоями електропостачання. У столиці вдень було близько -12°C, місто гуділо від генератори, а лід на вулицях додавав аварійності й без того напруженій ситуації.
Одещина також потрапила під удар: місцева влада повідомляла про пошкодження енергооб’єктів і цивільної інфраструктури — від медзакладу до дитячих та освітніх установ, а також житлових будинків; поранення дістали шестеро людей. Це підсилює ризики для портового регіону.
Кремль не приховує логіки “зламати тил”, а українські посадовці описують це як “weaponizing winter” — спробу позбавити людей тепла і води в морози. У такій стратегії важлива не тільки руйнація, а й страх повторення, який б’є по плануванню життя й бізнесу.
Контекст робить удар ще промовистішим: у Вашингтоні заявили про “небезпечну й незрозумілу ескалацію”, коли адміністрація США намагається просувати мирні переговори. У Нью-Йорку на терміновому засіданні Радбезу ООН американська дипломатка Тамі Брюс публічно засудила посилення атак на інфраструктуру.
Пожежник працює на місці пошкодження житлового будинку під час російських ударів безпілотниками та ракетами в ході російської агресії проти України, Київська область, Україна, 13 січня 2026 року — Прес-служба ДСНС у Київській області
Пожежник працює на місці логістичного центру приватної кур'єрської компанії, що постраждав від російського ракетного удару, під час російської атаки на Україну, в Харкові, Україна, 13 січня 2026 року — Софія Гатілова
Москва фактично демонструє, що не збирається знижувати інтенсивність, навіть коли дипломатія набирає обертів. Для переговорного поля це означає просту річ: атаки на енергетику працюють як “шум” у каналі домовленостей, підвищуючи ціну компромісів для Києва.
Чотири дні тому РФ також запускала сотні дронів і десятки ракет, і, за повідомленнями, застосувала новий гіперзвуковий/новий тип ракети як сигнал НАТО. Повторюваність масованих хвиль підказує: це не “разові помсти”, а серійна кампанія проти енергосистема України.
З військової точки зору, велика кількість цілей — це спроба перевантажити ППО та змусити витрачати дефіцитні перехоплювачі. З економічної — удар по підстанціях і лініях живлення створює ефект доміно: зупинки виробництв, простій транспорту, ризики для зв’язку.
Найвразливіша ланка — розподільчі мережі, які швидше “лягають” від точкових уражень і дають великий обсяг відключення світла. Масованість атаки означає, що ремонтні бригади працюють паралельно в різних областях, а це — час, люди, матеріали й захист від повторних ударів.
Пожежник працює на місці удару російського безпілотника під час російської атаки на Україну в Одесі, Україна, 13 січня 2026 року — Прес-служба ДСНС України
Пожежник працює на місці удару російського безпілотника під час російської атаки на Україну в Одесі, Україна, 13 січня 2026 року — Прес-служба ДСНС України
Зеленський прямо пов’язав стійкість тилу з темпами постачання систем ППО та боєприпасів від США і Європи. Тут уся математика проста: швидше надходять комплекси й ракети — менше влучань, швидше відновлюється світло, менше шансів у стратегії “морозного виснаження”.
Паралельно триває “взаємний дроновий фронт”: Міноборони РФ заявляло про збиття 11 українських БпЛА, зокрема над Ростовською областю і районом Таганрога. Такі повідомлення підкреслюють, що удари по тилу стали двостороннім інструментом тиску.
Окремо важливо, що Таганрог у російських і українських повідомленнях фігурував як місце виробництва компонентів для бойових дронів. Це підсвічує тенденцію: Україна намагається бити по технологічних ланцюгах, а Росія — по “нервах” цивільного життя, насамперед енергетиці.
У політичній площині удари по електриці створюють дилему для Заходу: кожна нова хвиля в мороз підвищує очікування від партнерів — не лише заяв, а й рішень про ППО, боєприпаси та санкції проти виробництва ракет і дронів. Суспільства судять за результатом.
Рятувальники та пожежники ховаються під час роботи на місці логістичного центру приватної кур'єрської компанії, яка постраждала від російського ракетного удару, в умовах російської агресії проти України, в Харкові, Україна, 13 січня 2026 року — Софія Гатілова
Для України ж ставка — у витривалості системи. Енергетики навчилися швидко відновлювати вузли, але серійні удари з різними типами ракет і дронів зменшують “запас міцності”. Питання вже не в тому, чи буде наступний блекаут, а як довго триватиме.
На тлі наближення четвертої річниці повномасштабного вторгнення (24 лютого 2022 року) атака читається як спроба нав’язати порядок денний силою: мовляв, переговори можливі лише тоді, коли Київ відчує максимальний тиск на побут і економіку.
Висновок поки що жорсткий: Росія тестує межі — межі української енергетики, межі західної підтримки і межі переговорної терпимості. А відповідь України, як і раніше, тримається на трикутнику: ППО, ремонт, дисципліна споживання в пікові години.
Якщо найближчими тижнями постачання ППО прискоряться, “зима як зброя” може втратити ефективність. Якщо ні — країна знову житиме хвилями відключення світла, а дипломатія ще довше залишатиметься в тіні генераторного гуркоту.
