Зима 2025–2026 років стала одним із найважчих періодів для української енергетичної системи з початку повномасштабної війни. Масовані атаки російських ракет і дронів на енергетичну інфраструктуру поставили країну перед реальною загрозою масштабного блекауту. За даними енергетичних аналітиків, кількість великих атак на об’єкти енергетики цього сезону зросла більш ніж утричі порівняно з попередніми роками.
Упродовж грудня, січня та лютого Україна пережила щонайменше п’ятнадцять масштабних ударів по електростанціях, підстанціях та енергетичних вузлах. Ці атаки були частиною системної кампанії, метою якої було не лише знищення окремих об’єктів, а й руйнування всієї логіки роботи енергосистеми.
Трагедія, яка сталася наприкінці січня, символізує ціну цієї боротьби. Олексій Брехт, керівник операційної діяльності національного оператора електромереж «Укренерго», загинув під час аварійних робіт після атаки на ключову підстанцію, що забезпечує електропостачання Києва. Він отримав смертельний удар струмом, коли координував відновлення енергопостачання для мільйонів мешканців столиці.
За підрахунками редакції «Дейком», атаки цієї зими стали найсистемнішими за весь час війни. Російська армія змінила тактику: замість розосереджених ударів по різних регіонах вона почала методично знищувати конкретні вузли енергосистеми, повторно атакуючи їх після ремонту.
Енергетичні експерти називають цю стратегію «війною проти інфраструктури». Її мета — не лише фізичне руйнування об’єктів, а створення гуманітарної кризи шляхом відключення тепла, води та електрики у великих містах.
Ремонт на початку лютого на ТЕЦ-4. Об'єкт, який часто зазнає обстрілів, постачає тепло близько 1100 багатоповерхових будинків та десятки шкіл і лікарень у Києві — Роман Піліпей
Найбільший тиск припав на Київ і східні регіони країни. Східна енергосистема залишається особливо вразливою, адже вона втратила доступ до електроенергії Запорізької атомної електростанції, яка перебуває під російською окупацією з перших місяців війни.
У результаті регіон став залежним від менших теплових електростанцій, які значно легше знищити ракетними ударами. Російські сили регулярно атакували ці об’єкти, створюючи своєрідне замкнене коло: руйнування, аварійний ремонт, новий удар.
До грудня російська кампанія поширилася і на столицю. Київ значною мірою залежить від трьох теплоелектроцентралей і однієї великої теплової електростанції. Додаткове електропостачання надходить із атомних станцій у західній частині країни через ключові підстанції.
Саме ці об’єкти стали пріоритетними цілями для російських ударів. Одну з теплоелектроцентралей — ТЕЦ-4 — було атаковано кілька разів поспіль. Після п’яти ракетних ударів на початку лютого станція була змушена повністю припинити подачу тепла.
Без опалення залишилися близько пів мільйона мешканців Києва. У місті, де температура падала до мінус 15 градусів за Цельсієм, батареї в багатьох будинках залишалися холодними протягом кількох днів.
37-річна Євгенія Циганкова та її сусіди обмотали труби у своєму будинку старим одягом, щоб не замерзнути — Оксана Парафенюк
Мешканці столиці згадують цю зиму як одну з найважчих. У деяких районах електропостачання було відсутнє до половини доби. Люди утеплювали труби ковдрами, встановлювали обігрівачі та переносні генератори, щоб уникнути замерзання систем водопостачання.
Особливу небезпеку становили удари по інфраструктурі, пов’язаній з атомними електростанціями. За даними Міжнародного агентства з атомної енергії, щонайменше сім атак пошкодили лінії електропередачі, що з’єднують атомні станції із загальною енергосистемою. Через це оператори були змушені тимчасово зменшувати виробництво електроенергії.
За оцінками уряду, дефіцит потужностей цієї зими становив приблизно 5–6 гігаватів — майже третину від необхідного рівня під час пікового споживання.
Україні вдалося уникнути повного колапсу завдяки кільком факторам. По-перше, енергетики працювали цілодобово, відновлюючи пошкоджені об’єкти буквально під обстрілами. По-друге, країни Заходу надали значну допомогу у вигляді запасного обладнання, генераторів та мобільних котелень.
Крім того, українці самі активно готувалися до зими. Тисячі домогосподарств і підприємств придбали портативні електростанції та генератори. За оцінками енергетичних компаній, загальна потужність таких автономних джерел енергії перевищила три гігавати.
Віталій Кличко, мер Києва, під час візиту до будинку для людей похилого віку в січні. Того місяця мешканці столиці в середньому половину кожного дня проводили без світла — Оксана Парафенюк
Це приблизно половина потужності, яку країна втратила після окупації Запорізької атомної станції. Таким чином, децентралізована генерація фактично стала важливим елементом енергетичної стійкості.
Експерти, однак, попереджають: ця зима стала серйозним попередженням. Щоб уникнути ще більшої кризи наступного року, Україна повинна змінити підхід до захисту енергетичної системи.
Серед ключових рекомендацій — будівництво більшої кількості невеликих електростанцій, які складніше знищити масованими ударами, створення стратегічних запасів обладнання та посилення протиповітряної оборони навколо критичних об’єктів.
Енергетична війна показала, що інфраструктура стала одним із головних фронтів сучасного конфлікту. І досвід цієї зими довів: для України планування найгіршого сценарію вже не є гіпотезою — це необхідна умова виживання.
