Європейський Союз опинився перед серйозною дилемою: фінансування України у 2026–2027 роках виявилося під загрозою після того, як Бельгія заблокувала план щодо використання заморожених російських активів. Цей інструмент вважали ключовим механізмом підтримки Києва у війні Росія Україна.
Первинна схема передбачала надання Україні кредиту на 140 мільярдів євро за рахунок активів російського центрального банку, заморожених у Бельгії. Але побоювання бельгійського уряду, що Москва може подати позови або вимагати повернення коштів, поставили весь процес на паузу.
Брюссель був упевнений, що зможе просунути план ще минулого місяця. Але несподіване вето змінило ситуацію, оголивши відсутність внутрішньої єдності в ЄС. Деякі країни, зокрема Словаччина, відмовилися гарантувати ризики Бельгії, що поглибило взаємні суперечності.
Єврокомісія запропонувала два альтернативні рішення: спільні боргові зобов’язання або прямі гранти держав-членів. Але обидва варіанти викликають занепокоєння. Перший означає високі відсоткові витрати, другий — додатковий тиск на й без того перевантажені бюджети ЄС.
Попри це, багато європейських дипломатів висловлюють переконання, що план із замороженими активами все ж буде реалізований. Причина проста: інші варіанти фінансування України ще менш привабливі у геополітичному та фінансовому сенсі, особливо на тлі затяжної війни.
Аналітики наголошують, що відмова від швидкого фінансування лише зміцнить позицію Кремля. У Москві й так вважають, що час грає на користь Росії, а затримки з боку Заходу лише посилюють це переконання. Тому сигнал про стабільність європейської підтримки має критичне значення.
У середовищі європейських лідерів існує побоювання, що затягування рішень щодо фінансування України може позначитися на стійкості Києва у наступні роки. МВФ оцінює бюджетний дефіцит України у близько 65 мільярдів доларів на 2026–2027 роки, що потребує чітких зобов’язань партнерів.
Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн наполягає, що саме план із замороженими активами є найбільш ефективним і найменш обтяжливим. Він дозволяє надати Києву безвідсотковий кредит, який потрібно буде повернути лише тоді, якщо Росія виплатить репарації.
Цей механізм також створив би сильний політичний сигнал Кремлю: ЄС здатен фінансувати оборону України скільки буде потрібно. На тлі ескалації обстрілів та загроз від Росії питання довгострокової стабільності підтримки стає вирішальним.
Альтернативи мають суттєві недоліки. Спільне боргове фінансування розділяє ризики між усіма членами, але збільшує боргове навантаження. Прямі гранти, хоч і політично прийнятніші для окремих країн, можуть стати причиною внутрішнього фіскального тиску.
Позиція Бельгії ускладнюється й внутрішньою політичною кризою. Уряд Барт де Вевера намагається ухвалити бюджет, і будь-яке рішення щодо російських активів може вплинути на стабільність коаліції. Це змушує Брюссель зважати не лише на геополітику, а й на внутрішні розрахунки.
Росія, у свою чергу, використовує ситуацію у своїй пропаганді. Державні медіа попередили, що Москва може "домагатися компенсацій" від Бельгії. Хоча ЄС наголошує, що кредит під активи не є конфіскацією, Кремль ігнорує правові нюанси та намагається тиснути інформаційно.
Деякі експерти застерігають, що навіть сприйняття можливих ризиків може налякати міжнародних інвесторів. Побоювання щодо конфіскації державних активів завжди чутливі для світових фінансових ринків, тому ЄС має діяти надзвичайно обережно.
Час на ухвалення рішення обмежений. За розрахунками європейських чиновників, Україні знадобиться новий транш підтримки вже навесні. Якщо угода не буде досягнута до грудня, Євросоюз зіткнеться з необхідністю швидко шукати тимчасові варіанти фінансування.
Комісія допускає комбінування варіантів — наприклад, короткострокові гранти з подальшим переходом до кредитування під заморожені активи. Але така схема вимагатиме складних переговорів і додаткових бюджетних рішень у національних парламентах.
Водночас частина європейських політиків сподівається на зовнішню допомогу. Норвегія, яка отримала значну вигоду від високих цін на енергоресурси, розглядає можливість участі у гарантуванні кредиту. Проте Осло не готове бути єдиним гарантом без підтримки інших держав.
Загальна картина вказує на те, що ЄС входить у період жорстких дискусій і політичних компромісів. Країни-члени розуміють, що провал фінансування України посилить Кремль, створить ризики для європейської безпеки та підірве довіру до здатності ЄС діяти рішуче.
На фоні зростання міжнародної напруги питання фінансової підтримки Києва перестає бути суто бюджетним. Це питання стратегічної стабільності всієї Європи, і найближчі тижні покажуть, чи здатний Євросоюз ухвалити рішення, яке відповідатиме рівню викликів.
