Президент Франції Еммануель Макрон у Нью-Йорку проголосив офіційне визнання Палестини як держави. Його виступ відкрив спеціальний саміт ООН, де цю ініціативу зустріли оплесками та стоячою овацією. Франція приєдналася до понад 140 країн, які вже вважають Палестину суверенною.
Макрон пояснив: крок має на меті врятувати перспективу двохдержавного рішення, яке нині опинилося під загрозою. Ізраїль продовжує будівництво поселень на Західному березі, а війна у Газі наближається до завершення другого року, поглиблюючи гуманітарну катастрофу.
Париж розробив разом із Саудівською Аравією «план наступного дня» для Гази. Документ із 42 пунктів передбачає створення перехідного адміністративного комітету й миротворчої сили під егідою ООН. Його підтримали 142 держави, включно з Йорданією та Єгиптом, які готові направити війська.
Франція використала дипломатичний момент, щоб ізолювати ХАМАС. План передбачає політичну маргіналізацію угруповання й вимогу роззброєння. Водночас від президента Палестинської адміністрації Махмуда Аббаса публічно вимагали реформ: вибори у 2026 році та очищення освіти від мови ненависті.
Напередодні саміту низка країн — Британія, Канада, Австралія й Португалія — також визнали палестинську державність. Це посилило міжнародний тиск і показало розкол між союзниками: США та Ізраїль залишилися в опозиції до більшості.
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу назвав такі рішення «дарунком тероризму» та заявив, що палестинська держава «ніколи не буде створена західніше Йордану». Для Тель-Авіва нинішні дипломатичні кроки є прямим викликом його безпековій доктрині.
Хоча визнання Палестини не дає їй членства в ООН, кроки Франції та союзників мають значний символічний ефект. Вони демонструють, що світ готовий діяти інакше: не відкладати палестинське питання на «останній етап», а починати саме з визнання державності.
Попри це, на землі реальність лишається жорсткою. Газу охоплює гуманітарна криза, Західний берег — політика нових ізраїльських поселень, а переговорний процес заблокований. Символізм має значення, але без реальних змін він може залишитися жестом доброї волі.
