Польща та Україна узгодили поетапне збільшення потужностей імпорту природного газу в Україну через польську газотранспортну систему. Про це повідомив міністр енергетики України Денис Шмигаль, наголосивши, що рішення має стратегічне значення для стабільності постачання у 2026 році.
Ключову роль у домовленості відіграли оператори газотранспортних систем — польська компанія Gaz-System та її український партнер. Вони погодилися на поетапне нарощування пропускної здатності маршруту, яке стартує вже у лютому 2026 року, без необхідності масштабних інфраструктурних перебудов.
За офіційними даними, до кінця квітня 2026 року добова пропускна здатність зросте з 15,3 млн кубометрів до 18,4 млн кубометрів газу. У відсотковому вимірі це означає збільшення більш ніж на 20%, що є відчутним резервом для балансування українського газового ринку у пікові періоди споживання.
За оцінкою газети Дейком, домовленість відображає ширшу тенденцію переорієнтації України на західні маршрути імпорту газу. Польський напрямок дедалі частіше розглядається не як допоміжний, а як один з базових каналів постачання, поряд зі словацьким та угорським інтерконекторами.
Політичний контекст цієї угоди не менш важливий, ніж технічний. Польща послідовно позиціонує себе як енергетичний хаб Центрально-Східної Європи, використовуючи доступ до LNG-терміналів і балтійських маршрутів. Для України це означає зниження залежності від нестабільних або політично ризикованих джерел.
Експерти енергетичного ринку зазначають, що збільшення пропускної здатності саме навесні є логічним кроком. У цей період традиційно починається закачування газу до підземних сховищ, і додаткові обсяги імпорту дозволяють формувати стратегічні запаси за більш гнучкими цінами.
Раніше «Дейком» повідомляв, що Україна активно використовує європейські маршрути для диверсифікації газових поставок, підкреслюючи, що роль Польщі у цій схемі зростає на тлі загальноєвропейської трансформації енергоринку.
Окремо варто враховувати й регіональний вимір. Збільшення транзитних можливостей між Польщею та Україною посилює інтеграцію української газотранспортної системи з ринком ЄС. Це відкриває шлях не лише до імпорту, а й до потенційних експортних операцій у майбутньому, за умови профіциту ресурсу.
Для Європи угода також має значення. Чим стійкіша енергосистема України, тим менше ризиків для сусідніх ринків у кризових сценаріях. Саме тому Брюссель підтримує подібні технічні рішення, розглядаючи їх як елемент загальної енергетичної безпеки регіону.
У перспективі 2026 року збільшення імпортної потужності через Польщу може стати лише першим кроком. Аналітики припускають, що за умови стабільного попиту та інвестицій можливе подальше розширення, особливо якщо зростатиме роль LNG у європейському балансі.
Таким чином, газова домовленість між Варшавою та Києвом виходить за межі сухих цифр. Вона демонструє зміну архітектури енергетичних зв’язків у Східній Європі, де Україна дедалі більше інтегрується у західний ринок, а Польща закріплює статус ключового енергетичного партнера.
