Магазин у центрі Бендер, колись переповнений квітами та інструментами для садівників, тепер майже порожній. Полички, на яких ще недавно стояли ряди декоративних горщиків, тепер зайняті кількома залишками обігрівачів. Продавчиня втомлено розводить руками, пояснюючи, що дешеві моделі розкупили за перші дні нового року, а дорогі зникають майже так само швидко.
Цей магазин став мікрокосмом нової реальності Придністров’я – регіону, який після 30 років напівізольованого існування опинився в епіцентрі енергетичної кризи. Як повідомляє газета «Дейком», після того, як 1 січня Росія перекрила газовий вентиль через Україну, життя в цьому самопроголошеному анклаві перетворилося на боротьбу за виживання.
«Ми не допустимо суспільного краху»
Криза розпочалася одразу після Нового Року, коли російський газовий монополіст «Газпром» припинив постачання газу через Україну, основний експортний маршрут до Європи. Для Придністров’я, яке залежить від російського газу не лише для обігріву, але й для роботи заводів і електростанцій, це стало важким ударом.
Президент Придністров’я Вадим Красносельський у своїх зверненнях намагається тримати людей у спокої. Але його слова — «Ми не допустимо суспільного краху» — звучать на тлі сотень скарг: школи холодні, батареї у квартирах ледве теплі, гаряча вода стала розкішшю.
У квартирах радянських багатоповерхівок, які десятиліттями залежали від централізованого опалення, жителі збираються навколо саморобних печей. Люди палять деревину, зібрану в місцевих лісах, і шукають способи зекономити. У коридорах під’їздів чути шепіт: «Ми це переживемо», — каже сусідка, обережно підкидаючи тріску у свою залізну пічку.
Машини в черзі в п'ятницю, щоб перетнути кордон до Бендер з Варниці. Андреа Кампеану
Зимовий хаос
На центральному ринку Тирасполя, столиці Придністров’я, ситуація не краща. Люди стоять у чергах за дровами, які подорожчали в кілька разів. «У мене троє дітей, і я більше не можу купувати газові балони», — каже Ольга, молода мати, яка, незважаючи на мороз, тримає свою найменшу доньку на руках. «Ми вдома спимо всі в одній кімнаті під ковдрами».
Попри відчай, у регіоні досі панує віра у Росію. Як зазначає місцевий мешканець Григорій з міста Бендери: «Путін нас не залишить. Ми для нього стратегічно важливі». Однак навіть найзапекліші прибічники Москви змушені визнати, що нинішня криза оголила залежність Придністров’я від газу, який десятиліттями надходив майже безкоштовно.
Росія вже давно використовує Придністров’я як важіль тиску на Молдову. Але тепер, за словами експертів, Кремль може бути готовим залишити регіон напризволяще, зосереджуючи ресурси на війні в Україні. Екс-заступник прем'єр-міністра Молдови Олександр Фленкеа зазначив: «Вся модель Придністров’я тримається на безкоштовному російському газі. Без нього все розвалюється».
Водночас інші аналітики вважають, що відмова від газу є тактикою Росії для посилення політичного хаосу в Молдові. Як зазначив Владіслав Кулмінський, експерт Інституту стратегічних ініціатив, Москва прагне отримати виборчі результати, які приведуть до влади уряд, більш лояльний до Росії.
Жінка йде по лінії поїзда в п'ятницю в Бендерах, Придністров'я. Андреа Кампеану
Російський газ: основа виживання
Придністров’я існувало завдяки російському газу, який був основою для економіки. Заводи, електростанції, а також соціальна інфраструктура залежали від пального, що постачалося за мінімальними цінами або взагалі безкоштовно.
Колишній заступник прем'єр-міністра Молдови Олександр Фленкеа пояснює: «Уся модель економіки Придністров’я тримається на цьому газі. Відсутність поставок ставить під загрозу саме існування регіону». Але, за його словами, Росія ще не готова повністю відмовитися від регіону, адже це важливий політичний важіль тиску на Молдову.
Для мешканців регіону газова криза стала перевіркою на виживання. У Придністров’ї, де державна пропаганда звинувачує Україну, США та уряд Молдови в енергетичній кризі, люди бояться прямо критикувати Москву. «Путін нас не залишить», – заявив один з мешканців міста Бендери.
Електроенергія, що раніше вироблялася з російського газу на електростанції в Придністров’ї, раніше забезпечувала до 75% потреб Молдови. Тепер країна змушена імпортувати енергію з Румунії, що значно збільшує витрати для споживачів.
Віктор Чебан, священик, переходить вулицю у Варніті, коли він ішов селом, щоб освятити домівки в п’ятницю. Андреа Кампеану
Політичний контекст: боротьба за Молдову
Газова криза в Придністров’ї збіглася з політичними зрушеннями у Молдові. У жовтні минулого року молдавські виборці підтримали зміни до Конституції, які гарантують рух країни в бік Європи. Росія сприйняла це як виклик і, як вважають експерти, прагне дестабілізувати ситуацію.
Уряд Молдови назвав ситуацію «гуманітарною кризою». Прем'єр-міністр Дорін Речан звинуватив Росію в дестабілізації регіону. «Росія показує, що всі її союзники приречені на ізоляцію та зраду», – сказав він.
Водночас уряд Молдови зміг перейти на альтернативні джерела енергії, зокрема на електроенергію з Румунії. Однак ціна для споживачів зросла вдвічі, що створює ризики для нинішнього проєвропейського уряду на майбутніх виборах.
Проте більшість громадян, зокрема у селах, що межують із Придністров’ям, страждають від наслідків цього конфлікту. Наприклад, у селі Варниця, яке залежить від придністровської електроенергії, мешканці залишилися без опалення. Багато хто змушений покладатися на електрообігрівачі, що сильно перевантажує енергомережу.
«Ми для себе»
У Придністров’ї, попри всі складнощі, багато хто дотримується принципу нейтралітету. Як сказав один із місцевих жителів: «Ми не за Росію, не за Молдову і не за Україну. Ми самі за себе. Але ми всі страждаємо».
Тутешнє суспільство, яке десятиліттями пишалося своєю автономією, зараз намагається втриматися на плаву. У Придністров’ї є власна валюта, паспорти та навіть футбольна команда, але зараз це все здається неважливим на фоні боротьби за тепло та їжу.
Російська озброєна машина в Придністров’ї у 2022 році. Розгортання російських військ, спочатку як миротворців, але все ще там через десятиліття після припинення бойових дій, завадило Молдові повернути територію силою. Крістіан Мовіла
Надія на порятунок
Юлія, молода мати, прогулюючись із немовлям вздовж покинутих залізничних колій, зізнається: «Я впевнена, що Росія нас врятує. Вони не дозволять нам загинути». Її слова звучать із надією, але у погляді читається сумнів.
Поруч із нею місцевий священик, отець Віктор, благословляє жителів, які зібралися біля невеличкої каплиці. «Бог допомагає тим, хто не втрачає віру», — каже він, спостерігаючи, як люди запалюють свічки, молячись за тепло в своїх домівках.
Придністров’я, яке колись мріяло стати незалежним форпостом стабільності, нині змушене знову боротися за виживання. Енергетична криза змусила цей регіон замислитися про своє майбутнє.
Історична пам'ять та майбутнє регіону
Жителі регіону сподіваються на швидке вирішення ситуації, але ознаки можливого розпаду стають дедалі очевиднішими. Тиск з боку війни в Україні та посилення євроінтеграційних процесів у Молдові створюють додаткові виклики для сепаратистського анклаву, залишаючи його в стані невизначеності.
