Європа опинилася перед новим витком гібридної війни Росії. Зліт російських дронів у польський повітряний простір і небезпечне GPS-глушіння літака з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн стали маркерами зухвалої тактики Москви. Попри загрози для безпеки, реакція НАТО залишається обережною.
Західні дипломати визнають: Росія дедалі частіше вдається до сірої зони — атак, що не перетинають формальних «червоних ліній». Йдеться про кібератаки на лікарні, втручання у вибори, диверсії на енергетичних об’єктах та інформаційні кампанії. Лише за рік кількість таких операцій утричі зросла, посилюючи відчуття невидимої війни.
Міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський прямо заявив: Москва давно веде неоголошену війну проти Заходу. Подібні заяви лунають усе частіше, адже накопичення «малих ударів» створює ілюзію норми, що може перерости у пряму агресію. Для Європи це не лише питання безпеки, а й випробування єдності.
Американський дипломат Майкл Карпентер порівняв ставлення до гібридних атак із байдужістю США до тероризму перед 11 вересня. Його слова підкреслюють ризик стратегічної помилки: недооцінка нинішніх загроз може дорого коштувати. Відмова від чіткої реакції лише підштовхує Росію випробовувати межі.
Інцидент у Польщі став тривожним дзвінком. Щонайменше 19 безпілотників, зібраних із фанери та пінопласту, порушили повітряний простір країни, змусивши НАТО активувати статтю 4 договору. Попри відсутність жертв, атака показала дефіцит протиповітряної оборони та високі витрати на відбиття дешевих засобів.
Секретар НАТО Марк Рютте попередив, що Альянс готовий відповісти жорстко, якщо атаки переростуть у пряму агресію. Але що саме стане підставою для застосування статті 5, поки невідомо. Ця невизначеність лише підігріває дискусії серед європейських лідерів і підштовхує їх до пошуку нових інструментів.
Серед можливих рішень — посилення військової допомоги Україні, запровадження економічних санкцій та симетричні дії у сфері гібридних атак. Деякі країни вже неофіційно відповідають Москві у кіберпросторі, демонструючи, що поле бою давно вийшло за межі фронтів.
Швеція відверто говорить про життя «між миром і війною». Міністр оборони Пал Йонсон наголосив, що країна посилює стійкість і паралельно «робить життя важчим для Росії». Для Скандинавії, як і для Балтії, гібридна війна — щоденна реальність, а не теоретична загроза.
ЄС готує 19-й пакет санкцій, спрямований проти російської нафти. Паралельно обговорюють використання відсотків від заморожених активів РФ для фінансування України. Президент Володимир Зеленський закликав знайти додаткові способи задіяти ці ресурси, адже кожна атака показує: Москва не прагне миру.
Водночас експерти попереджають, що пряме вилучення активів може похитнути фінансову стабільність Європи. Це ставить лідерів перед дилемою: як поєднати рішучу відповідь із мінімізацією ризиків для власних економік. Тут, як і в безпековій сфері, компромісів не залишилось.
Гібридні атаки стають частиною нової реальності, коли війна точиться не лише на Донбасі чи під Сумами, а й у кібермережах, енергетиці та повітряному просторі Європи. Захід стоїть перед вибором: або жорстка відповідь, або подальше розширення «сірої зони», що підживлює агресора.
