Парламент Гренландії ухвалив закон, що забороняє іноземне та анонімне фінансування політичних партій, депутатів та кандидатів. Це рішення стало відповіддю на нещодавні заяви Дональда Трампа про можливість придбання острова Сполученими Штатами, що спричинило шок серед гренландців і хвилю дипломатичних напружень між Гренландією, Данією та США.
Законодавці країни прискорили прийняття цього закону перед майбутніми парламентськими виборами, побоюючись втручання зовнішніх сил. «Геополітичний інтерес до Гренландії та нинішня ситуація, коли представники великої союзної держави висловлюють бажання отримати контроль над островом, роблять країну вразливою до спроб впливу на її вибори та політичні процеси», — йдеться у законопроєкті.
Цей закон є найбільш жорстким заходом проти можливого зовнішнього впливу, особливо після того, як Дональд Трамп відмовився виключити застосування військової сили для контролю над островом.
Що змусило Гренландію діяти?
Розмови про те, що США можуть захотіти придбати Гренландію, вперше з’явилися у 2019 році, коли тодішній президент Дональд Трамп відкрито заявив про свій інтерес до острова. Тоді ж прем'єр-міністр Данії Мете Фредеріксен назвала цю ідею «абсурдною», що призвело до дипломатичного загострення між країнами.
Однак останнім часом ситуація загострилася ще більше. Дональд Трамп-молодший відвідав острів у січні, що викликало нову хвилю спекуляцій про американський інтерес до його ресурсів та стратегічного розташування.
Для США Гренландія є важливим об’єктом у глобальному суперництві, оскільки розташована на ключовому перетині між Північною Америкою, Європою та Арктикою. Острів має величезні поклади рідкісноземельних металів, які використовуються у високих технологіях, а танення арктичного льоду відкриває нові можливості для комерційного судноплавства.
«Ми потребуємо цього для національної безпеки», — заявив Трамп під час одного зі своїх виступів.
Гренландія відстоює свою незалежність
Гренландія, яка має лише 56 тисяч мешканців і значною мірою залежить від Данії, у 2009 році отримала право проголосити незалежність через референдум. Але поки що вона залишається автономною територією, хоча її лідери прагнуть поступової самостійності.
Нинішній прем’єр Гренландії Муте Б. Егеде чітко висловився проти будь-яких іноземних зазіхань:
«Гренландія — наша. Ми не продаємося і ніколи не будемо продаватися».
Цю позицію поділяє й Данія. Колишній прем’єр-міністр країни Ларс Локке Расмуссен заявив, що «Трамп не отримає Гренландію». Данія навіть оголосила про збільшення військових витрат у Північній Атлантиці на $2 мільярди, щоб посилити свою присутність у регіоні.
Що передбачає новий закон?
Новий закон про політичне фінансування має кілька важливих положень:
- Повна заборона на фінансування політичних партій та кандидатів з-за кордону.
- Заборона анонімних внесків.
- Обмеження приватного політичного фінансування: партії можуть отримувати не більше ніж $28 000 на рік від приватних донорів, а окремі особи можуть жертвувати не більше ніж $2 800.
- Посилення вимог щодо прозорості фінансування.
За словами дослідника Данського інституту міжнародних досліджень Улріка Прама Гада, це рішення має «превентивний характер», адже раніше політичні партії Гренландії майже повністю фінансувалися державою.
«Масштабні приватні внески могли б підірвати довіру громадськості до політичних процесів», — йдеться у пояснювальній записці до закону.
Обмеження на придбання землі: ще один запобіжник
Окрім закону про фінансування, Гренландія також прийняла нові правила, які обмежують можливість купівлі землі іноземцями. Відтепер право на придбання нерухомості матимуть лише громадяни Данії або ті, хто прожив у Гренландії не менше двох років.
Це ще один крок до захисту політичної та економічної автономії острова від впливу великих держав.
Що далі?
Гренландія поступово нарощує свою незалежність, хоча поки що повністю не розриває зв’язки з Данією. Ухвалення нового закону показує, що острів серйозно ставиться до захисту своєї демократії та уникає ризиків зовнішнього втручання.
Чи вплине цей закон на відносини з США? Швидше за все, так. Вашингтон розглядає Гренландію як стратегічний ресурс, і це питання ще довго залишатиметься на порядку денному. Однак Гренландія чітко заявляє про свій намір зберегти незалежність і визначати власне майбутнє.
Що ж, здається, пропозиція «купити Гренландію» стала черговим історичним казусом, який лише зміцнив прагнення острова до самостійності.
