Суперечлива заява, що вийшла за межі національного ефіру
Заява міністра інформації Сербії Бориса Братіни, зроблена в ефірі телеканалу Informer, стала прикладом того, як одне інтерв’ю може перерости у міжнародний дипломатичний інцидент. Слова про те, що українці нібито мають «заплатити територією» за якісь абстрактні «злочини», прозвучали без пояснень, доказів чи конкретного історичного контексту. Саме ця розмитість і водночас категоричність зробили висловлювання особливо небезпечними.
У тому ж інтерв’ю Братіна згадав і Хорватію, закликаючи «покарати» її за події Першої та Другої світових воєн, а також за конфлікти з початку 1990-х років. Таким чином, у єдину логічну конструкцію були зведені різні історичні періоди, різні держави та різні трагедії, що вже саме по собі викликає серйозні питання до відповідальності спікера.
Подібні заяви від посадовців завжди мають значно більшу вагу, ніж слова приватних осіб. Міністр інформації формує інформаційний простір країни, впливає на суспільні настрої та задає тон публічним дискусіям. Коли ж цей тон наповнений агресивними узагальненнями та натяками на перегляд кордонів, це неминуче сприймається як виклик міжнародному праву.
Особливо болісно такі слова звучать у контексті України, яка вже багато років переживає наслідки війни, втрату людей і руйнування міст. Будь-які розмови про «плату територіями» у цьому випадку сприймаються не як абстрактні роздуми, а як підтримка небезпечної логіки сили.
Саме тому заява сербського міністра не могла залишитися без відповіді. Вона торкнулася не лише дипломатичних відносин між країнами, а й базових принципів поваги до суверенітету та історичної правди.
Реакція МЗС України: різка, іронічна та принципова
Речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий відреагував на слова Бориса Братіни публічно, використавши соціальну мережу X. Його коментар був не просто дипломатичною реплікою, а чітким сигналом про неприйнятність подібної риторики.
Тихий наголосив, що сербському міністру варто використовувати територію власної країни для «словесних вправ», а не намагатися розмірковувати про долю інших держав. Ця фраза поєднала в собі іронію та жорстке застереження, показавши, що Україна не збирається мовчки сприймати подібні натяки.
Згадка українського прислів’я про «закритий рот» стала емоційним акцентом відповіді. Вона підкреслила, що безвідповідальні слова можуть завдати шкоди не лише адресатам, а й самому автору, особливо якщо він обіймає державну посаду.
Реакція МЗС України була важливою ще й тому, що вона продемонструвала: навіть у складних умовах війни держава уважно стежить за міжнародним інформаційним полем і готова оперативно реагувати на спроби дискредитації.
Ця відповідь також стала сигналом для інших політиків і медіа: Україна не дозволить використовувати себе як об’єкт для історичних маніпуляцій чи геополітичних фантазій.
Інформаційний фронт і проблема пропагандистських наративів
Скандальна заява сербського міністра прозвучала на тлі іншої важливої теми, про яку раніше повідомляло МЗС України, — участі іноземних ЗМІ у пропагандистських поїздках на тимчасово захоплені українські території. Ці поїздки створюють спотворену картину реальності та підживлюють небезпечні наративи.
Георгій Тихий ще наприкінці вересня попереджав про «далекосяжні наслідки» для репутації медіа, які погоджуються на такі тури. Йдеться не лише про іміджеві втрати, а й про довіру аудиторії, яка дедалі уважніше ставиться до джерел інформації.
У цьому контексті слова Бориса Братіни виглядають частиною ширшої проблеми — легковажного або свідомо викривленого трактування подій в Україні. Коли політики повторюють або підживлюють сумнівні тези, вони фактично стають ланкою в ланцюгу дезінформації.
Інформаційний простір сьогодні є таким самим полем боротьби, як і дипломатичні переговори. Кожна заява, кожне інтерв’ю може мати наслідки, що виходять далеко за межі студії телеканалу. Саме тому відповідальність за слова має бути максимальною.
Для України це питання не абстрактної репутації, а захисту власної історії, суверенітету та права на правду. І кожна публічна реакція МЗС України спрямована на те, щоб ці цінності були почуті й зрозумілі у світі.
