Символ сучасного Києва, що завмер у тиші
Київський Gulliver, розташований біля Палацу спорту, довгі роки був уособленням ділового та споживчого серця столиці. Це місце, де перетиналися бізнес і розваги, кав’ярні та офіси, міжнародні бренди і стартапи. Але наприкінці жовтня 2025 року будівля занурилась у тишу — двері торгового центру зачинилися, світло у вітринах згасло.
Згідно з офіційною інформацією, роботу Gulliver тимчасово призупинено через корпоративний конфлікт. "Ощадбанк" і "Укрексімбанк", які нині володіють 80% і 20% комплексу відповідно, ухвалили рішення закрити об’єкт із міркувань безпеки. За повідомленням пресслужби "Ощадбанку", причиною стали не лише юридичні суперечки, а й пряма загроза стабільному функціонуванню систем будівлі.
Здавалося б, тимчасові труднощі не мали б паралізувати роботу об’єкта такого масштабу. Але Gulliver став полем боротьби між державою, що відстоює свої фінансові інтереси, і колишніми власниками, які не бажають поступатися контролем.
Банки проти колишнього власника: боротьба за право керувати
Конфлікт навколо Gulliver має глибоке коріння. Після тривалих судових процесів і розслідувань, пов’язаних із несплатою податків та невиконанням кредитних зобов’язань, у липні 2025 року було офіційно зареєстровано право власності за консорціумом державних банків. Це рішення мало стати фінальним кроком у тривалій історії суперечок.
Втім, на практиці передача управління так і не відбулася. Представники попереднього власника — ТОВ "Три О" — заблокували доступ до низки технічних приміщень, без яких функціонування комплексу є неможливим. Банки повідомили, що не можуть отримати документацію, контролювати інженерні системи, а також забезпечити безпечну роботу електромереж.
Особливо небезпечними стали дії, які, за словами банкірів, створюють реальні ризики для енергетичної стабільності будівлі. У періоди відключень електроенергії колишнє керівництво нібито навмисне перевантажувало системи, що призводило до аварійних ситуацій. Це стало останньою краплею, після якої було прийнято рішення про закриття комплексу.
Вузол судових рішень і нерозв’язаних претензій
Щоб зрозуміти масштаб проблеми, варто повернутися на кілька років назад. Ще у 2022 році, після початку великої війни, компанії бізнесмена Віктора Поліщука, серед яких і ТОВ "Три О", перестали обслуговувати кредити державним банкам. За оцінками фінансових аналітиків, борги перед "Ощадбанком" та "Укрексімбанком" мали бути погашені у 2025 році, але після економічної кризи 2014–2016 років це так і не сталося.
У 2023 році директорці ТРЦ "Гулівер" Ірині Круппі було повідомлено про підозру в ухиленні від сплати податків на 145 мільйонів гривень. Цей епізод став початком низки рішень судів, які зрештою призвели до передачі майна державі. Навесні 2024 року Київський апеляційний суд підтвердив арешт майна "Три О", включно з Gulliver, а вже влітку 2025-го консорціум банків офіційно набув права власності.
Проте навіть після цього судові процеси не завершились. Колишні власники подали низку апеляцій, а 17 жовтня 2025 року суд скасував арешт, накладений раніше в межах кримінальної справи. Формально це рішення розблокувало можливість повноцінного управління об’єктом, але фактично ситуація лише ускладнилася — будівля виявилася без належного контролю та координації.
Безпека понад усе: чому банки обрали шлях тимчасового закриття
Коли мова йде про об’єкт площею понад 150 тисяч квадратних метрів у центрі столиці, навіть незначні порушення можуть мати серйозні наслідки. Безперервна робота систем вентиляції, електропостачання, пожежогасіння — критично важливі для безпеки не лише відвідувачів, а й сотень орендарів, чиї офіси та магазини розташовані у Gulliver.
В "Ощадбанку" наголошують, що дії колишнього менеджменту створювали потенційно небезпечні ситуації, зокрема блокували доступ до технічних приміщень і даних про інженерні системи. За цих умов, кажуть у банку, продовження роботи комплексу могло поставити під загрозу життя людей.
Тому рішення про тимчасове закриття, попри всю його непопулярність, виглядає вимушеним кроком. Це спроба запобігти аваріям, зберегти майно та відновити контроль над критично важливими системами. Банки заявили, що відкриття комплексу можливе лише після повного відновлення доступу до всіх технічних ресурсів і гарантування безпеки.
Наслідки для столиці: удар по орендарях і бізнес-іміджу
Закриття Gulliver стало ударом для сотень підприємців, орендарів і тисяч працівників. Для багатьох компаній це місце було не просто офісом — а символом присутності на мапі великого бізнесу. У торгових залах працювали міжнародні бренди, ресторани, кінотеатр, фітнес-клуб, а офісна частина комплексу вважалася однією з найпрестижніших у Києві.
Наразі всі ці бізнеси опинилися у підвішеному стані. Частина компаній терміново шукає нові локації, інші сподіваються на швидке відновлення роботи. Проте навіть після відкриття Gulliver може зіткнутися з проблемою відтоку орендарів — довіра до стабільності комплексу похитнулася.
Ця історія стала символом ширшої проблеми — взаємин між державними банками, великим бізнесом і правовою системою. Коли конфлікти затягуються, насамперед страждають люди — працівники, підприємці, споживачі. І хоча держава прагне захистити свої інтереси, ціна корпоративної боротьби може виявитися надто високою.
Що далі: пошук балансу між правом і відповідальністю
Ситуація навколо Gulliver демонструє, наскільки крихкою може бути стабільність навіть у великих інфраструктурних проектах. Попереду — судові розгляди, перемовини, можливо, нові спроби знайти компроміс між банками та колишнім менеджментом. Але головне питання залишається відкритим: чи вдасться повернути довіру до об’єкта, що колись уособлював розвиток української столиці?
Сучасний Київ не може дозволити собі втрачати такі простори — не лише з економічних, а й із символічних причин. Gulliver став дзеркалом українських реалій: конфлікти інтересів, судові колізії, пошук справедливості в межах правового поля. Але водночас — це нагадування, що бізнес-етика і відповідальність за людей мають бути понад усе.
Післямова:
Закриття Gulliver — це не лише історія про корпоративну боротьбу. Це історія про те, як одна будівля стала метафорою стану держави, її інституцій і бізнесу. Коли двері торгового центру знову відчиняться, питання буде не лише в тому, хто переміг у юридичній суперечці, а й у тому, чи вийде Київ із цієї ситуації сильнішим, ніж був раніше.
